Донецька область

Донецька область — це найскладніший регіон сучасної України. Більшість її території — в російській окупації: з 2014 року (Донецьк, Горлівка, Макіївка) і з 2022 року (Маріуполь, Бахмут, Авдіївка, Соледар, Вугледар, Курахове). Підконтрольною Україні залишається північна частина області з містами Слов’янськ, Краматорськ, Лиман, Святогірськ, Костянтинівка, Дружківка — усі вони в прифронтовій зоні з регулярними обстрілами.

І все ж Донеччина — це не лише війна. Це Святогірська лавра — одна з трьох українських лавр і національна святиня. Це крейдяні гори над Сіверським Донцем, які виглядають як південний край Альп. Це соляні шахти Соледара, які століттями постачали Україну сіллю і робили дивовижні підземні катедрали з білими стінами. Це парк кам’яних скульптур у Дружківці, унікальний для пострадянського простору. Це Маріуполь — місто, яке стало світовим символом стійкості.

Важливо. Відвідування Донецької області зараз небезпечне. Понад 60% території — в окупації Російської Федерації (Донецьк, Маріуполь, Бахмут, Авдіївка, Соледар та інші населені пункти). Поїздки туди неможливі без серйозного ризику. Підконтрольна Україні частина (Слов’янськ, Краматорськ, Лиман, Святогірськ) — прифронтова зона з регулярними ракетними, артилерійськими і дроновими ударами. Туристичні поїздки сюди не рекомендуються; гід описує регіон як національну спадщину, яку треба знати, але не як активний туристичний напрямок.

Карточка регіону

У цій статті

1. Що це за край і чому туди їдуть
2. Географія, ландшафти, клімат
3. Історія коротко
4. Легенди та містика
5. Тимчасово окуповані території
6. Топ цікавих місць (підконтрольна частина)
7. Маршрути — коли стане безпечно
8. Що зробити обов’язково
9. FAQ

Що це за край і чому туди їдуть

Донеччина — це Україна, у якій сходяться три ідентичності. Південне Дике Поле з козацькими укріпленнями і скіфськими курганами. Промисловий Донбас, побудований на вугіллі, металі і солі у другій половині XIX століття. Приазов’я з рибальськими селищами, грецькими і кримсько-татарськими громадами. Війна 2014–2024 років наклала на цю поліфонію надзвичайно важкий новий шар.

До 2014 року на Донеччину їхали з трьох мотивів. Перший — Святогірська лавра, одна з трьох українських лавр і національна святиня. Другий — гори Сіверського Дінця з крейдяними обривами і соляними озерами, краєвиди, неочікувані для степової України. Третій — індустріальна спадщина: соляні шахти Соледара, парк кам’яних скульптур, музеї металургійних заводів. Це не «туристичний» регіон у звичайному сенсі, але регіон з характером.

Географія, ландшафти, клімат

Донеччина лежить на Донецькому кряжі — геологічно найдавнішій частині сучасної України, з гранітами і кам’яним вугіллям, які формувалися 350 мільйонів років тому. Тут найвища точка Лівобережної України — Могила Мечетна (367 м), степовий курган з краєвидом на десятки кілометрів.

На півночі область проходить через Сіверський Донець з його крейдяними скелями. Крейдяні скелі Білокузьминівки поблизу Краматорська і Слов’янські крейдяні гори утворюють унікальний для степової України «південний край Альп». На півдні — Приазов’я з Азовським морем, плавнями, пляжами Маріуполя і Бердянщини (нині окуповано).

У надрах регіону — соляний пласт, який століттями розробляли в Соледарі. Соляні шахти Соледара були унікальним об’єктом — підземні катедрали з білими стінами, музей, концерти на 300 метрів під землею. У січні 2023 року Соледар окуповано; стан шахт — невідомий.

Коли їхати. Підконтрольна частина Донеччини в принципі найкраща в природному сенсі з кінця квітня до жовтня, але туристичних поїздок ми не рекомендуємо через прифронтовий статус. Святогірська лавра відкрита для паломників, але після Святогірського контрнаступу 2022 року сам Святогірськ і поблизу регулярно під обстрілами.

Історія коротко

Землі сучасної Донеччини були заселені скіфами і сарматами в I тисячолітті до нашої ери. У середньовіччі — кочова зона печенігів, потім татарських улусів. У XVII столітті тут засновували сторожові пости донські козаки, у XVIII — українські селяни і солдати з Слобожанщини, які ловили «вільну землю» після ліквідації Запорізької Січі.

У 1869 році валлієць Джон Юз заснував у нинішньому Донецьку металургійний завод і селище «Юзівка» — так почалася індустріальна історія Донбасу. До початку XX століття регіон стає одним з головних центрів вугільної та металургійної промисловості Російської імперії. Будуються шахти, заводи, залізниці; з усіх кінців імперії сюди їде робоча сила.

1920–1930-ті — примусова колективізація, Голодомор (Донеччина постраждала жорстоко), сталінська індустріалізація. У 1924 році Юзівку перейменовують на Сталіне (а потім на Сталіно), у 1961 — на Донецьк. Після Другої світової війни регіон стає «серцем радянського вугілля». У 1980-х — перші страйки шахтарів, у 1990-х — занепад індустрії.

2014 рік. Після початку Революції Гідності і повернення Криму до Росії в Донеччині починається сепаратистський заколот, підтриманий російськими військами. У квітні 2014 проголошено «ДНР», Донецьк, Горлівка, Макіївка опиняються в окупації. Лінія фронту проходить через Слов’янськ, Краматорськ, Дебальцеве, Маріуполь. У серпні 2014 ЗСУ змусили українських сил відступити з частини території.

2022 рік. Російське вторгнення відкрило другий етап війни на Донеччині. Маріуполь — найжахливіша сторінка: тримісячна облога з лютого по травень, бомбардування пологового будинку і театру, штурм заводу «Азовсталь», де гарнізон оборонявся до останнього. Місто було зруйновано на 90% і опинилось в окупації. У 2022–2024 роках росіяни поступово окупували Бахмут (травень 2023), Авдіївку (лютий 2024), Соледар (січень 2023), Вугледар, Селидове, Курахове. Лінія фронту продовжує рухатись на захід.

Маріуполь до 2022 року був містом на 430 тисяч жителів, з історичним центром XIX століття, грецькою громадою (місто заснували греки-урумці у XVIII столітті), театром, університетами, портом. Зараз його ландшафт змінено до невпізнання. Згідно з оцінками ООН, понад 90% будівель пошкоджено або знищено. Точна кількість загиблих цивільних — невідома, але вона у тисячах.

Легенди та містика регіону

1. Святогірська лавра — печери в крейді

На крутому крейдяному березі Сіверського Дінця століттями жили християнські відлюдники, які видовбували печери і келії прямо в м’якій породі. Так виникла Свято-Успенська Святогірська лавра — одна з трьох українських лавр (поряд з Києво-Печерською і Почаївською). Перші згадки сягають XV століття, але дослідники припускають, що християнські обителі тут існували ще раніше. Зараз лавра — це комплекс наземних храмів, печерних келій і підземних ходів у крейдяній скелі. У 2022 році під час битви за Святогірськ комплекс зазнав пошкоджень, але функціонує.

2. Соляні шахти Соледара — підземні катедрали

У Соледарі (раніше — Брянцівка) соляну шахту розробляли з XIX століття. За понад 150 років видобутку утворилися величезні підземні зали з білими стінами, на глибині 280 метрів. До 2022 року тут проводили екскурсії: підземні концерти, виставки, спелеотерапію. У Великому залі вільно поміщається 1000 людей. Місцева легенда стверджує, що сіль Соледара зцілює дихальні шляхи — чисто наукова правда, спелеотерапія тут була визнаним методом. У січні 2023 року Соледар окуповано; стан шахт невідомий.

3. Парк кам’яних скульптур «Святогор» — стародавні баби в степу

У парку кам’яних скульптур «Святогор» у Дружківці зібрали понад 130 половецьких баб — кам’яних стел, які тисячу років стояли на курганах причорноморських степів. Це найбільша концентрація половецьких скульптур поза музеями. Легенда оповідає, що в певні ночі баби міняються місцями, і ніхто з працівників парку не пам’ятає точне розташування фігур. Хто бачив — той бачив. Скептики — не виключені з персоналу.

Тимчасово окуповані території

Понад 60% території Донецької області перебуває в окупації — одні з 2014 року, інші з 2022–2024. Сюди не можна поїхати без серйозного ризику. Але ці місця залишаються частиною національного простору, і знати їх історію важливо.

Донецьк. Обласний центр з 1 мільйоном жителів до 2014 року. Заснований у 1869 році валлійцем Джоном Юзом як металургійне місто Юзівка. До 2014 — промислова столиця Сходу, з оперним театром, ботанічним садом, бульваром Пушкіна. В окупації Російської Федерації з квітня 2014 року.

Маріуполь. Друге за розміром місто області, портове, з грецькими коренями. До 2022 — одна з найбільш динамічних територій Сходу: театр, грецькі ресторани, «Азовсталь» як індустріальний об’єкт-символ. Маріупольський краєзнавчий музей — найстаріший музей області, заснований у 1920 році. Міський сад — історичний парк XIX століття. У травні 2022 року Маріуполь окуповано після тримісячної облоги і штурму. Місто зруйновано на 90%.

Бахмут. Місто з 70 тисячами жителів до 2022 року, заснован у XVII столітті козаками як Бахмутська слобода. Поряд — Соледар з соляними шахтами. Бахмут пробув на лінії фронту понад 9 місяців (літо 2022 — травень 2023), став ареною одного з найкривавіших боїв Другої війни. Місто практично повністю зруйноване. В окупації з травня 2023 року.

Соледар. Місто соляних шахт, символ підземних катедрал з білими стінами. Соляна шахта — одна з найунікальніших туристичних локацій України. В окупації з січня 2023 року.

Авдіївка. Місто за 13 км від Донецька, з 1990-х оточене лінією фронту, з 2014 — одне з найбільш обстрілюваних міст України. У 2022–2024 годах витримало штурм, в окупації з лютого 2024 року. Місто практично повністю зруйноване.

Курахове, Вугледар, Селидове. Прифронтові міста, які захопила російська армія в 2024 році в ході наступу на Покровський напрямок. Усі мають історичну спадщину, яка зараз під окупацією.

Топ цікавих місць (підконтрольна частина)

Свято-Успенська Святогірська лавра

Свято-Успенська Святогірська лавра у Святогірську — одна з трьох українських лавр (поряд з Києво-Печерською і Почаївською) і національна святиня. Комплекс наземних храмів і печерних келій, видовбаних у крейдяній скелі над Сіверським Дінцем. У 2022 році під час бойових дій лавра зазнала пошкоджень (зокрема, згорів дерев’яний Всехсвятський храм на горі), але функціонує. Сам Святогірськ — деокупований у вересні 2022 року. Доступ обмежений через прифронтовий статус.

Слов’янськ — адміністративний центр Донеччини

З 2014 року Слов’янськ фактично виконує функції культурного і адміністративного центру підконтрольної Донеччини. Тут краєзнавчий музей з експозицією про історію Донбасу, Церква Воскресіння Христового, Храм Святого Духа, парк Шовковичний.

Слов’янські соляні озера і крейдяні гори

Поблизу Слов’янська — знаменитий курортний об’єкт Слов’янські солоні озера з лікувальними грязями, які до 2014 року приймали тисячі відпочиваючих. Крейдяні терикони (Слов’янські крейдяні гори) в районі Райгородка — білі «південноукраїнські Альпи» з краєвидом на Сіверський Донець. Поряд — покинутий сіль-комбінат «Вакуум» для тих, хто любить промисловий урбекс.

Краматорськ

Краматорськ — промислове місто з 150 тисячами жителів, що з 2014 року стало другим адміністративним центром Донеччини. Головна точка інтересу — крейдяні скелі Білокузьминівки поблизу міста: 50-метрові білі обриви над Сіверським Дінцем, які виглядають як справжній маленький південноукраїнський Дувр. Поряд — парк Пушкіна, історичний центр міста.

Блакитні озера Лиману

Блакитні озера у Лимані — колишній кар’єр-у-озеро з аквамариновою водою. До 2014 року це був популярний місце відпочинку донеччан. Сам Лиман був окупований навесні 2022 року, звільнений у жовтні 2022. Сьогодні — прифронтова зона.

Парк кам’яних скульптур «Святогор» у Дружківці

Парк кам’яних скульптур «Святогор» у Дружківці — найбільша колекція половецьких баб поза музеями. Понад 130 кам’яних стел, які до 1990-х стояли по курганах усього степу. Зібрав їх місцевий ентузіаст Степан Бунчук у 1980-х. Унікальний об’єкт пострадянського простору. Дружківка зараз — в прифронтовій зоні.

Ландшафтний парк «Клебан-Бик»

Регіональний ландшафтний парк «Клебан-Бик» біля Костянтинівки — гранітні скелі і степ на правобережжі річки Кривий Торець. Зрідка відвідуваний об’єкт навіть до 2014 року, з можливостями для скелелазіння і пікніків. Зараз Костянтинівка — прифронтова, доступ небезпечний.

Маршрути — коли стане безпечно

Маршрути нижче — це те, як Донеччина показувалася туристам до 2014 і частково до 2022 року. Зараз вони неможливі через бойові дії і окупацію. Гід зберігає їх для того дня, коли регіон стане безпечним.

Маршрут 1. Святогірська лавра і Сіверський Донець на день

Класичне паломництво з елементами туризму. Святогірська лавра з печерами і наземними храмами на цілий ранок. Прогулянка по крейдяних скелях над Сіверським Дінцем. Обід у Святогірську. Пообіддя — Блакитні озера в Лимані.

Маршрут 2. Слов’янськ і солоні озера

Курортний маршрут XIX століття. Слов’янські солоні озера з купанням і грязевими процедурами. Крейдяні гори після обіду. Парк Шовковичний на закаті.

Маршрут 3. Краматорськ і крейдяні скелі

Зосереджений на крейдяному ландшафті. Краматорськ з парком Пушкіна. Крейдяні скелі Білокузьминівки на пообіддя.

Маршрут 4. Соляні катедрали і степ — коли деокупують

Маршрут до окупованих територій. Соляна шахта Соледар з підземним залом на 300 метрів. Парк кам’яних скульптур у Дружківці. Колись історичний центр Бахмута. Цей маршрут зараз неможливий, але збережено в гіді як перспективу.

Маршрут 5. Маршрут пам’яті — коли стане безпечно

Маршрут не для розваги. Колись історичний центр Маріуполя з краєзнавчим музеєм і Міським садом, «Азовсталь» як меморіал, місця пам’яті Бахмута, Авдіївки, Соледара. Маршрут, який Україна обов’язково запровадить після деокупації — як форма меморіальної відповідальності і національної памяті.

Що зробити обов’язково на Донеччині (коли стане безпечно)

• Зайти у Святогірську лавру — зустріти ранкову службу в одній з трьох українських лавр.
• Пройти крейдяними скелями Білокузьминівки з краєвидом на Сіверський Донець.
• Постояти у Великому залі Соляної шахти Соледара на 300 метрів під землею (коли деокупують).
• Зайти в парк кам’яних скульптур «Святогор» і подивитися на 130 половецьких баб, які бачили тисячоліття степу.
• Скуштувати слов’янський борщ з солоним салом у локальному ресторані Слов’янська або Краматорська.
• Подивитися на руїни «Азовсталі» (коли деокупують) і подумати про те, що тут сталося в 2022 році.
• Зайти в Маріупольський краєзнавчий музей у його відновленому вигляді — коли він знову відкриється.
• Скупатися в Слов’янських солоних озерах — курорт, який зародився у XIX столітті.
• Купити сільку з Соледара з підземних залів — традиційний сувенір регіону.
• Пройтися греками-урумцями в Маріуполі (коли деокупують) — ця громада XVIII століття дала місту свою кухню, мову і характер.

Святогірська лавра у 2009 році увійшла в семірку чудес України (поряд з Софією Київською, Хортицею, Кам’янець-Подільським, Києво-Печерською лаврою, Хотинською фортецею і парком «Софіївка»). Єдина святиня східної України в семірці.

Питання, які виникають найчастіше

Чи можна зараз поїхати на Донеччину?

Туристичні поїздки на Донеччину не рекомендуються. Понад 60% території — в окупації Російської Федерації (Донецьк, Маріуполь, Бахмут, Авдіївка, Соледар та інші). Поїздки туди неможливі без серйозного ризику для життя. Підконтрольна Україні частина (Слов’янськ, Краматорськ, Лиман, Святогірськ, Костянтинівка, Дружківка) — прифронтова зона з регулярними артилерійськими, ракетними і дроновими ударами. Доступ для цивільних осіб обмежений; туристичні поїздки сюди не варто планувати.

Що сталося з Маріуполем у 2022 році?

Маріуполь витримав тримісячну облогу (24 лютого — 16 травня 2022 року). За цей час росіяни цілеспрямовано знищили житлові квартали, інфраструктуру, історичний центр, бомбардували пологовий будинок (березень 2022) і Драматичний театр з тисячами цивільних усередині (16 березня 2022). Останнім бастіоном оборони став завод «Азовсталь», де гарнізон тримався до травня. За оцінками ООН, понад 90% будівель пошкоджено або знищено; кількість загиблих цивільних — десятки тисяч. Місто в окупації з 16 травня 2022 року.

Що сталося зі Святогірською лаврою?

Святогірська лавра пережила найважчі дні в липні–вересні 2022 року, коли поряд проходили бойові дії за Святогірськ. У ході обстрілів згорів дерев’яний Всехсвятський храм на крейдяній горі (4 червня 2022), пошкоджено окремі будівлі. Лавра продовжує функціонувати, ченці і паломники залишилися. Святогірська лавра — одна з трьох українських лавр і національна святиня.

Що було в Соляній шахті Соледара?

Соляна шахта Соледара — одна з найунікальніших туристичних локацій України. На глибині 280 метрів — підземні зали з білими стінами, утворені 150-річним видобутком кам’яної солі. У Великому залі (висота 30 м, довжина 100 м) проводили підземні концерти, виставки, спелеотерапію. У січні 2023 року Соледар окуповано. Стан шахт після окупації — невідомий.

Що залишилося доступним на підконтрольній Донеччині?

Формально доступні: Слов’янськ з музеями, Краматорськ з крейдяними скелями, Святогірськ з лаврою, Лиман з блакитними озерами, Дружківка з парком кам’яних скульптур. Але всі ці точки — в прифронтовій зоні з регулярними обстрілами. Доступ для цивільних осіб і туристів — з суттєвими обмеженнями.

Чи буде Донеччина відкрита для туризму в майбутньому?

Так, після завершення активної фази війни і деокупації території. Регіон зберіг значний туристичний потенціал: Святогірська лавра, унікальні соляні шахти Соледара (якщо вони не зруйновані), Маріуполь з його грецькою спадщиною, крейдяні гори Дінця, степ Дикого Поля. Україна вже планує мережу меморіальних маршрутів по місцях пам’яті 2014–2024 років. Це буде окрема форма туризму, поряд з традиційним.

Які найвідоміші страви Донеччини?

Слобожанський борщ з солоним салом, шахтарські галушки, степова баранина з овочами, маріупольські «тшир-пилав» (грецька класика урумської громади), сирні пироги «буреки» (грецький вплив), азовська риба (бичок, тюлька) на пляжах Маріуполя (зараз окуповано). На півночі (Слов’янськ, Краматорськ) — вплив слобожанської кухні: галушки, вареники, пироги.

Що привезти з Донеччини?

До 2022 року класичними сувенірами були: соль з шахт Соледара (зараз окуповано), кераміка зі Слов’янська, кам’яні мініатюри з парку Дружківки, грецькі вироби з Маріуполя. Сьогодні можна знайти ці сувеніри у магазинах, які працюють з евакуйованими майстрами в Києві, Львові, Дніпрі.

Донецька область — це регіон, який зараз не можна назвати туристичним напрямком. Більшість його території в окупації; підконтрольна частина — в зоні обстрілів. Але це не означає, що про неї треба забути. Святогірська лавра, соляні шахти Соледара, парк кам’яних скульптур у Дружківці, Маріуполь з його грецькою спадщиною, Слов’янські солоні озера — це частина України, яка чекає повернення.

Цей гід — на той день, коли Донеччина знову стане відкритою. До того часу — вшановуємо тих, хто загинув за неї, і пам’ятаємо, що вона є.