Соляна шахта, Соледар

До 2022 року звідси постачали понад 90% усієї української солі — з глибини в сотні метрів під донецьким степом. У 2025-му Соледар — це руїни й металобрухт у тимчасовій окупації, а легендарні соляні зали стали недосяжними.

Ця стаття — про те, чим була соляна шахта в Соледарі та чому її варто пам’ятати саме такою: підземним царством, куди возили туристів, лікували хворих і навіть грали у футбол на глибині 300 метрів.

Важливо: актуальний статус

Соледар від початку 2023 року перебуває під російською окупацією. Під час боїв місто було майже повністю зруйноване, а проммайданчики державного підприємства «Артемсіль» зазнали значних пошкоджень. Видобуток солі зупинено ще навесні 2022 року.

Поїздка туди зараз неможлива й небезпечна. Це не туристична локація, а тимчасово окупована та зруйнована територія в зоні бойових дій. Усе нижче — розповідь про те, чим шахта була до війни, і пам’ять про місце, яке маємо намір повернути й відновити.

Карточка локації

Що це таке і чим воно було

Соледар (до 1991 року — Карло-Лібкнехтівськ, а ще раніше частина Бахмутського соляного району) виріс навколо видобутку кам’яної солі. Під містом — одне з найбільших соляних родовищ Європи, яке розробляло держпідприємство «Артемсіль».

За радянських і незалежних часів «Артемсіль» була фактичним монополістом: виробнича потужність — понад 7 мільйонів тонн солі на рік, частка ринку в Україні — понад 90%. Сіль із Соледара стояла на кухнях по всій країні, навіть якщо покупці про це не здогадувалися.

А ще шахта була справжньою туристичною дивовижею: частину вироблених порожнин відкрили для відвідувачів, і люди спускалися на сотні метрів під землю, щоб побачити те, чого немає більше ніде.

Підземний світ, який вражав

Найсильніше враження справляли масштаби. Унаслідок десятиліть видобутку під землею утворилися величезні зали з ідеально рівними соляними стінами, які мерехтіли в світлі ліхтарів сіро-білими візерунками.

Зали-рекордсмени

Одна з підземних порожнин мала такі розміри, що в ній проводили концерти симфонічної музики з унікальною акустикою. В іншому залі, за переказами, навіть грали у футбол — простору вистачало на повноцінне поле. На глибині сотень метрів це звучало майже фантастично.

Лікарня під землею

У соляних виробках діяв спелеосанаторій. Особливий мікроклімат — стабільна температура, сухе повітря, насичене дрібними частинками солі, відсутність алергенів — допомагав людям із астмою та хворобами дихальних шляхів. Палати, де пацієнти проводили ночі за сотні метрів під землею, були однією з візитівок Соледара.

Концертний зал, футбольне поле та лікарня — і все це на глибині близько 300 метрів, у товщі солі, якій мільйони років.

Легенди та дивовижі

Місце такого масштабу не могло не обрости історіями — як народними, так і цілком реальними.

1. Соляні скульптури й храм під землею

У підземеллі вирізьблювали зі солі скульптури, а в одному із залів облаштували навіть підземну каплицю. Для відвідувачів це створювало майже казкове відчуття іншого світу, схованого під степом.

2. Сіль, що «затягує» рани часу

Серед шахтарів жив переказ, що соляні стіни поступово «залічують» самі себе — кристали наростають, згладжуючи сліди інструментів. Сіль ніби намагається повернути собі форму, яку в неї забрали. Сьогодні в цьому переказі вчувається гірка надія на відновлення.

Сіль як символ

Після початку повномасштабного вторгнення сіль із Соледара стала ще й символом спротиву. «Артемсіль» разом із платформою UNITED24 випустила спеціальну партію солі на підтримку української розвідки — так звичайний кухонний продукт перетворився на знак боротьби за рідну землю.

Бої за Соледар узимку 2022–2023 років стали одними з найзапекліших на сході. Місто фактично перестало існувати в довоєнному вигляді, але саме тому пам’ять про його підземне багатство сьогодні особливо важлива.

Чи можна туди потрапити

Ні. Соледар тимчасово окупований, місто зруйноване, а територія лишається в зоні бойових дій. Жодних екскурсій у соляну шахту сьогодні не існує, і будь-які спроби потрапити туди небезпечні для життя.

Те, що можна зробити зараз, — зберегти пам’ять про це місце й чекати на час, коли Соледар повернеться під український контроль, а фахівці зможуть оцінити стан родовища та можливість його відновлення.

Що варто знати

• Доступу немає: локація тимчасово окупована й закрита, поїздки виключені.
• Це історична довідка: опис відображає шахту такою, якою вона була до війни.
• Сіль — стратегічний ресурс: втрата «Артемсолі» вплинула на весь ринок солі в Україні.
• Пам’ять важлива: розповідь про підземні зали зберігає культурний слід зруйнованого міста.
• Що НЕ варто: у жодному разі не намагатися дістатися Соледара чи окупованих територій — це смертельно небезпечно.

Питання, які виникають найчастіше

Чи можна зараз поїхати в соляну шахту Соледара?

Ні. Соледар тимчасово окупований із початку 2023 року, місто зруйноване, а територія лишається небезпечною зоною бойових дій. Екскурсій немає, поїздки виключені.

Чим була відома ця шахта?

Це був найбільший центр видобутку солі в Україні («Артемсіль», понад 90% ринку) і водночас туристична дивовижа: гігантські підземні зали, підземний санаторій для лікування дихальних шляхів, концерти й навіть футбол на глибині близько 300 метрів.

Чому під землею лікували астму?

У соляних виробках особливий мікроклімат: стабільна температура, сухе повітря з частинками солі та майже повна відсутність алергенів. Такі умови полегшують стан людей із астмою й хворобами дихальних шляхів — на цьому й працював спелеосанаторій.

Чи вдасться відновити шахту після війни?

Поки територія окупована, оцінити стан родовища неможливо. Пошкодження проммайданчиків і тривала зупинка робіт ставлять багато запитань, але остаточні висновки можна буде зробити лише після деокупації.

Колись звідси по всій Україні розходилася сіль, а під землею лунали концерти й гупав м’яч у соляному залі завбільшки з футбольне поле. Сьогодні Соледар — це біль і руїни. Але сіль, як кажуть місцеві, уміє наростати заново. Маємо віру, що колись наростуть і нові розповіді про це підземне царство — уже як про відновлене, а не втрачене.