Кіровоградська область

Кіровоградська область — це географічний центр України, той самий, що відмічений знаком під Добровеличківкою. Тут починається справжній український степ: рівний, як стіл, з ярами, балками і гранітними виходами по руслах річок. Тут стоїть єдина в Європі збережена земляна фортеця. Тут у глибині лісу гайдамаки збиралися ще раніше, ніж у Холодному Яру. І тут же народився український театр — не в Києві, не у Львові, а на хуторі під Кропивницьким.

Сюди їдуть з кількох мотивів. Перший — фортеця Святої Єлисавети у Кропивницькому, з якої виросло саме місто. Другий — хутір Надія, садиба Карпенка-Карого і колиска театру корифеїв. Третій — Чорний ліс з його чорноліською культурою, гайдамаками і повстанцями. Четвертий — урочище Каскади з рідкісними для рівнини водоспадами. П’ятий — покинуті вугільні кар’єри Олександрійщини, які стали ландшафтом «марсіанських» пейзажів і затоплених екскаваторів.

Карточка регіону

У цій статті

1. Що це за край і чому туди їдуть
2. Географія, ландшафти, клімат
3. Історія коротко
4. Легенди та містика
5. Топ цікавих місць області
6. Маршрути на день і на вихідні
7. Що зробити обов’язково
8. FAQ

Що це за край і чому туди їдуть

Кіровоградщина — найбільш «незакритий» регіон Центральної України. Її майже немає у класичних туристичних маршрутах: між Києвом і Одесою більшість пролітає трасою М–05, навіть не з’їжджаючи в обласний центр. І це — помилка. Бо тут лежить шматок справжнього степу з гранітними річками, єдина в Європі збережена земляна фортеця, лісовий масив, де народилася ціла археологічна культура, і театр, з якого виросла вся українська сцена.

Сюди їдуть переважно за трьома речами. Перша — історія, яку важко знайти деінде: фортеця Святої Єлисавети, Нова Сербія, козацькі зимівники Запоріжжя, Чорний ліс гайдамаків. Друга — покинуті індустріальні ландшафти Олександрійщини: бурий вугільний басейн з кар’єрами, в яких стоять затоплені екскаватори. Третя — тихий природний відпочинок: дендропарки, водоспади Каскадів, річкові гранітні пороги Південного Бугу. Це не місце для масового туризму. Це місце для тих, хто хоче побачити Україну, якої не показують у топ–10.

Географія, ландшафти, клімат

Кіровоградщина лежить на стику лісостепу і степу — це Придніпровська височина, що поступово спадає на південь. На півночі області переважає лісостеп з дубовими і грабовими лісами (зокрема легендарний Чорний ліс). На півдні — типовий степ з ярами, балками і вузькими стрічками заплавних лісів вздовж річок. Через всю область проходить Інгул, від нього й історична назва — Поінгулля.

Особлива фішка регіону — гранітні виходи Українського щита. По руслах Південного Бугу, Синюхи, Тясмину річкова вода тисячоліттями вимивала граніт, утворюючи пороги, валуни і мініатюрні водоспади. Найвідоміше місце таких порогів — урочище Каскади на річці Буки у Маловисківському районі, з 7–метровим каскадним водоспадом, рідкісним для рівнинної України.

Коли їхати. Найкращі вікна — травень–червень (степ цвіте, дендропарки на піку, ще не спекотно) і вересень–жовтень (золотий Чорний ліс, м’яке світло, мало туристів). Липень і серпень тут жарко і сухо: степовий клімат, температури до +35, мало тіні. Зимою — для архітектури Кропивницького, музеїв та індустріальних руїн (без снігу більшу частину сезону).

Історія коротко

Землі сучасної Кіровоградщини заселені принаймні з бронзової доби. Саме тут, біля села Богданівка на північ від Знам’янки, у 1949 році виявили велике городище, що дало назву чорноліській археологічній культурі (X–VII ст. до н.е.). Це — перехідний етап між бронзовою і залізною добою, один з найбільш досліджених на території України.

У середні віки тут проходило Дике поле — нічийна територія між Кримським ханством і польсько-литовською державою. Дніпровські пороги залишилися на сході, а степ між Інгулом і Південним Бугом перетинали козацькі шляхи на Запоріжжя. У XVII–XVIII століттях тут стояли козацькі зимівники Бугогардівської паланки Запорізьких Вольностей.

У 1752 році російська імператриця Єлизавета Петрівна заселила цей кут вихідцями з Сербії, Хорватії, Чорногорії і Болгарії, утворивши військово-адміністративну одиницю Нова Сербія. У 1754 році для захисту нових поселень від татар і турків заклали фортецю Святої Єлисавети — з неї виросло місто, що пройшло через імена Єлисаветград, Зінов’євськ, Кірове, Кіровоград і нарешті Кропивницький (з 2016 року).

У XVIII столітті регіон стає одним з центрів гайдамацького руху. Чорний ліс і Холодний Яр (територіально вже Черкащина, але історично пов’язаний) служили базою для повстанських загонів Залізняка і Гонти. У 1918–1922 в Чорному лісі діяли повстанці антибільшовицького підпілля. У Другу світову тут був один з найбільших осередків партизанського руху в регіоні.

1939 рік — утворення Кіровоградської області в сучасних межах. Назва області досі лишається радянською (на честь Сергія Кірова) попри перейменування обласного центру — це юридичний нюанс, що потребує зміни Конституції.

2022+. Кіровоградщина — тилова область, без бойових дій. Регулярно потрапляє під ракетні і дронові удари по інфраструктурі (особливо по Кропивницькому, Знам’янці, енергетичних об’єктах). Туристичні об’єкти прямих ударів не зазнавали. Регіон став прихистком для понад 80 тисяч переселенців і десятків релокованих підприємств.

Кропивницький — чемпіон України з перейменувань. За 240 років місто змінило шість офіційних назв: Єлисаветград (1784), Зінов’євськ (1924, на честь більшовика Зінов’єва, якого через 12 років розстріляв Сталін), Кірове (1934), Кіровоград (1939), Кропивницький (2016, на честь Марка Кропивницького — засновника українського театру). Майже всі назви, окрім останньої, виявилися ідеологічними помилками.

Легенди та містика регіону

1. Чому Чорний ліс називається Чорним

Версій три, і всі темні. За першою — через чорний колір ґрунтів: під дубовим пологом тут одна з найжирніших чорноземних подушок Центральної України. За другою — через густоту лісу: навіть в обід під кронами темно, як уночі. За третьою, найпохмурішою, — через те, що в XVIII столітті ліс став чорною плямою для польської шляхти: тут ховалися гайдамаки, тут зникали без сліду цілі загони, що йшли «карати» повстанців. Місцеві кажуть: який варіант не вибереш, всі три правдиві.

2. Єдина в Європі збережена земляна фортеця

Фортецю Святої Єлисавети в Кропивницькому будували німецькі інженери у 1754 році як шестикутник з бастіонами і ровом, проект — І. Менцеліуса. Її ніколи не штурмували: татарські і турецькі загони, побачивши вали, відверталися. Розквіт фортеці тривав менше 30 років — з приєднанням Криму до Російської імперії у 1783 році вона втратила воєнне значення і перетворилася на місце вислання. До сьогодні це єдина земляна фортеця Європи, яка збереглася в первісному плані. Контури шестикутника — основа герба Кропивницького.

3. Хутір Надія — садиба, з якої виріс український театр

За 30 км від Кропивницького, на берегах Сугоклеї, у 1871 році Іван Тобілевич (Карпенко-Карий) заклав садибу і назвав її на честь дружини — Надії Тарковської. На цьому хуторі він написав «Сто тисяч», «Хазяїна», «Мартина Борулю». Сюди приїжджали брати Тобілевича — Микола Садовський, Панас Саксаганський, Іван Карпенко-Карий, Марія Заньковецька, Марко Кропивницький. Це не просто «літературний хутір». Це єдине місце на світі, де п’ятеро співзасновників національного театру одночасно жили, репетирували і писали п’єси на одній садибі. Місцеві кажуть, що в липневі вечори в саду досі чути звуки декламації — не привидів, а літератури, яка з цього хутора пішла по всій Україні.

Топ цікавих місць області

Кропивницький і фортеця Святої Єлисавети

Кропивницький — обласний центр з найнезвичайнішою біографією в Україні. Фортеця Святої Єлисавети (1754) — єдина збережена в Європі земляна фортеця, з якої виросло саме місто; сьогодні це 6–гектарний шестикутник валів і ровів над Інгулом, з меморіалом і відкритою прогулянковою зоною. У місті — академічний український музично-драматичний театр імені Кропивницького, найстарший в Україні (заснований 1882 року); набережна Інгулу; колишні єлисаветградські особняки кінця XIX століття; обласний краєзнавчий музей з трипільською і скіфською колекціями.

Хутір Надія — колиска українського театру

Заповідник-музей «Хутір Надія» у селі Миколаївка під Кропивницьким — садиба Івана Карпенка-Карого і центр родини Тобілевичів. Відновлена хата драматурга, господарські будівлі, парк, ставок. У музеї — понад 7 тисяч експонатів, плюс єдиний у світі музей історії українського хореографічного мистецтва (відкритий у 2004 році). Щолипня тут проводиться театральне свято з виставами просто неба. Це абсолютний must для всіх, хто любить українську літературу і театр.

Чорний ліс

Чорний ліс — масив дубових і грабових лісів на півночі області (Знам’янська і Олександрівська громади), площею близько 65 квадратних кілометрів. Найпівденніший великий ліс на межі лісостепу і степу. Сюди йшли по три причини: за чорноліською культурою (городище біля Богданівки, де у 1949 році і відкрили цю археологічну культуру), за гайдамацькою історією (тут переховувалися загони XVIII століття), і за звичайними прогулянками — це справді дикий ліс, з вузькими стежками, без масового туризму.

Урочище Каскади

Урочище Каскади на річці Буки в Маловисківському районі — один з небагатьох справжніх водоспадів рівнинної України. Річкова вода падає з гранітних валунів кількома уступами, загальна висота каскаду — близько 7 метрів. Поряд — гранітні озерця, де можна купатися. Локація з низьким трафіком і високою фотогенічністю, особливо у травні (повноводдя) і жовтні (золота осінь).

Покинуті кар’єри Олександрійщини

Олександрійський буровугільний басейн — колись один з найбільших в Україні, сьогодні — унікальний індустріальний ландшафт. Найвідоміші точки: Закинутий Костянтинівський кар’єр з затопленими екскаваторами в Березівці — багатоярусна виїмка з бірюзовою водою і покинутою технікою прямо в озері; Покинутий Морозівський вугільний кар’єр у Пантаївці з краєвидами на «марсіанські» уступи. Поряд — Храм Йосипа Обручника у Березівці і напів-покинута ферма у Бандурівці. Це найкращий у Центральній Україні маршрут постіндустріального туризму.

Дендропарк «Веселі Боковеньки»

Дендропарк «Веселі Боковеньки» ім. М. Л. Давидова на річці Боковенька (Долинський район) — один з найстаріших паркових ансамблів регіону, закладений у 1893 році поміщиком Миколою Давидовим. Близько 1000 видів дерев і чагарників, три озера (з можливістю купання), власний водоспад, альтанки, дитячі майданчики. Зовсім не «Софіївка», але атмосферно цілісно і нетуристично. Ідеальне місце для пікніка з родиною.

Олександрія і парк «Перлина степу»

Олександрія — друге за розміром місто області, історичний центр буровугільної промисловості. Тут варто подивитися Будинок Пищевича — яскравий зразок єлисаветградської провінційної архітектури XIX століття. У місті — парк «Перлина степу» (один з наймасштабніших ландшафтних парків південної Кіровоградщини) і парк імені Шевченка з культурно-спортивним комплексом.

Знам’янка — залізнична брама регіону

Знам’янка — місто, що буквально виросло з залізниці. Один з найбільших залізничних вузлів Центральної України. Головна туристична точка — Паровоз-пам’ятник на вокзалі. Поряд — вхід у Чорний ліс; з Знам’янки зручно стартувати для маршрутів у бік чорноліської культури і Богданівки.

Світловодськ і Кременчуцьке водосховище

Світловодськ — молоде місто (засноване в 1961 році в зв’язку з будівництвом Кременчуцької ГЕС) на березі Кременчуцького водосховища. Найкращі пляжі і водні розваги регіону, риболовля, прогулянки на катерах. Звідси видно протилежний черкаський берег і греблю ГЕС.

Бобринець і церква Вознесіння

Бобринець — маленьке містечко на півдні області з несподівано багатою архітектурною спадщиною. Головна точка — Церква на честь Вознесіння Господнього (1898), мурована споруда у неоруському стилі. Цікаво, що саме у Бобринці у 1882 році Марко Кропивницький поставив одну з перших вистав українського професійного театру.

Маршрути на день і на вихідні

Маршрут 1. Театральний Кропивницький на день

День у Кропивницькому: зранку — фортеця Святої Єлисавети (1,5 години прогулянки по валах), потім — історичний центр з єлисаветградськими особняками, обід у місті. Пообіддя — виїзд до хутора Надія в Миколаївку (~30 км, 40 хвилин). Якщо встигнете — вечеря і вистава в театрі імені Кропивницького. Найкомпактніший «культурний» маршрут регіону.

Маршрут 2. Постіндустріальна Олександрійщина на день

З Кропивницького або Дніпра до Олександрії. Старт — Закинутий Костянтинівський кар’єр з затопленими екскаваторами в Березівці, далі — Морозівський вугільний кар’єр у Пантаївці з оглядовими майданчиками. Заїзд до Храму Йосипа Обручника в Березівці і напів-покинутої ферми в Бандурівці. Обід в Олександрії, прогулянка центром. Маршрут для любителів індустріальної естетики, дронових зйомок і покинутих місць.

Маршрут 3. Чорний ліс і Знам’янка на день

З Кропивницького чи Черкас — до Знам’янки. Паровоз-пам’ятник на вокзалі, потім — виїзд у Чорний ліс на пішу прогулянку (трасу обирайте за погодою; південна частина лісу — найбільш дика). Заїзд у Богданівку до місця чорноліського городища. Повернення вечером. Маршрут для любителів історії, лісу і тиші.

Маршрут 4. Природна Кіровоградщина на вихідні

Дводенний маршрут для активного відпочинку. День 1: урочище Каскади на річці Буки (Маловисківський район), купання в гранітних озерцях, пікнік. Переїзд у дендропарк «Веселі Боковеньки», ночівля поблизу. День 2: прогулянка дендропарком (озера, водоспад), повернення з заїздом у Світловодськ на Кременчуцьке водосховище. Найкращий природний маршрут регіону.

Що зробити обов’язково на Кіровоградщині

• Пройти по валах фортеці Святої Єлисавети в Кропивницькому — це єдина земляна фортеця Європи, яку можна обійти ногами.
• Подивитися виставу на хуторі Надія у липневу неділю — п’єса Карпенка-Карого просто неба, на тій самій траві, де вона була написана.
• Спуститися до «марсіанського» Костянтинівського кар’єру в Березівці і подивитися на затоплені екскаватори в бірюзовій воді.
• Пройти стежкою через Чорний ліс до Богданівки — місця, що дало назву цілій археологічній культурі.
• Скупатися в гранітних озерцях урочища Каскади — це один з небагатьох рівнинних водоспадів України.
• Скуштувати телижку — традиційну страву Кіровоградщини: товсту картопляну запіканку з м’ясом і сметаною.
• Замовити крученики на старокіровоградський манір — м’ясні рулетики з горіхом, чорносливом або фаршем.
• Купити мед з пасік Олександрівщини — з акації і соняшнику, з лугових трав, з гречки.
• Привезти збірник «Смачна Кіровоградщина» або книжку рецептів проекту «Баба Єлька» — це етнографічна кулінарна експедиція місцевих гастроентузіастів.
• Постояти у точці географічного центру України під селом Добровеличківка — з відповідним монументом і табличкою.

Український професійний театр почався не у Києві. 27 жовтня 1882 року в Єлисаветграді (тепер Кропивницький) Марко Кропивницький поставив виставу «Наталка Полтавка» з трупою, у якій грали Микола Садовський, Панас Саксаганський, Іван Карпенко-Карий і Марія Заньковецька. Ця вистава вважається днем народження українського професійного театру — саме тому з 2016 року обласний центр носить ім’я Кропивницького.

Питання, які виникають найчастіше

Що подивитися на Кіровоградщині за один день?

Класичний варіант — Кропивницький з фортецею Святої Єлисавети і виїздом на хутір Надія (~30 км від міста). Альтернатива для любителів індустріального туризму — маршрут Олександрія + Костянтинівський кар’єр + Морозівський кар’єр у Пантаївці.

Чи безпечно зараз їхати на Кіровоградщину?

Так. Кіровоградщина — тилова область, бойових дій тут немає. Періодично трапляються ракетні і дронові удари по енергетичних об’єктах (особливо у Кропивницькому, Знам’янці, Світловодську), але туристичні локації прямих ударів не зазнавали. Перед поїздкою — стандартна перевірка через офіційні канали і застосунок «Повітряна тривога».

Куди поїхати з дітьми на Кіровоградщині?

Дендропарк «Веселі Боковеньки» — цілий день з озерами, дитячими майданчиками і альтанками для пікніку. Урочище Каскади для активних родин (купання, гранітні валуни, водоспад). Світловодськ з пляжами на Кременчуцькому водосховищі. У Кропивницькому — набережна Інгулу і обласний краєзнавчий музей.

Чому фортеця Святої Єлисавети унікальна?

Це єдина в Європі збережена земляна фортеця XVIII століття, яка дійшла до нас у первісному плані. Шестикутник з шістьма бастіонами, ровом і трьома воротами; площа 6 гектарів. Її ніколи не штурмували: вже сама конструкція відштовхувала татарські і турецькі напади. Контури фортеці лягли в основу герба Кропивницького.

Чому Кропивницький так часто перейменовували?

Бо у нього найдовша і найідеологічніша біографія серед обласних центрів. Єлисаветград (1784, на честь святої Єлизавети та імператриці), Зінов’євськ (1924, на честь більшовика, якого розстріляли), Кірове (1934), Кіровоград (1939, на честь Сергія Кірова), і нарешті Кропивницький (2016, на честь Марка Кропивницького — засновника українського театру). П’ять перейменувань за 240 років — абсолютний рекорд України.

Які найвідоміші страви Кіровоградщини?

Телижка (товста запіканка з картоплі, м’яса і сметани), крученики (м’ясні рулетики з різними начинками), гокачі (місцеві кукурудзяні млинці), френзольки (різновид смажених коржиків), сальники, гречаники, мариновані товстолобики з Кременчуцького водосховища. Регіональні вареники мають десятки варіантів начинок — від картоплі з грибами до печінки з цибулею.

Що привезти з Кіровоградщини?

Кулінарну збірку «Смачна Кіровоградщина» або матеріали етнографічного проекту «Баба Єлька», мед з пасік Олександрівщини і Знам’янщини (акацієвий, гречаний, соняшниковий), соняшникову олію холодного віджиму, сувенірну мініатюру фортеці Святої Єлисавети, листівку з хутора Надія, в’ялену рибу з Кременчуцького водосховища.

Коли найкраще їхати на Кіровоградщину?

Найкращі вікна — травень–червень (степ цвіте, парки на піку, помірна температура) і вересень–жовтень (золотий Чорний ліс, повноводдя на Каскадах, мало туристів). Липень і серпень — жарко і сухо, степовий клімат до +35. Зимою — для архітектури Кропивницького, музеїв і покинутих кар’єрів (снігу буває мало).

Кіровоградщина — це регіон, який треба зловити випадково. Її немає у мейнстримних маршрутах, її не показують у топах. Але саме тому вона досі справжня: степ, який не загороджений готелями, ліс, у якому не натикаєшся на групи; кар’єр, у якому стоять екскаватори, як їх покинули у 90–х; садиба драматурга, де липневими вечорами тиша така, що чути цвіркунів за два кілометри.

Якщо їдете трасою Київ—Одеса — з’їжджайте з М–05 на Кропивницький. Витратите три години додатково. Привезете спогади, яких не дають жодні Карпати.