Ландшафтний парк «Клебан-Бик», Костянтинівка

У 1975 році сюди приїжджали палеонтологи з відрами й пензликами — вигрібати з піщаних схилів відбитки рослин, яким чверть мільярда років. У 2025 році сюди не приїжджає ніхто: Клебан-Бик опинився на лінії фронту.

Це місце вміщає два часові масштаби, від яких холоне всередині. Перший — геологічний, де 250 мільйонів років минають, як один подих. Другий — сьогоднішній, де кожна доба важить більше за епоху.

Карточка локації

Що це таке і чому туди їхали

Клебан-Бик — це не звичайний парк зі шлагбаумом і кіоском морозива. Це шматок дикого степового надр’я, який розкривається тобі прямо під ногами. Регіональний ландшафтний парк створили у 2000 році навколо водосховища на річці Кривий Торець, і головна цінність тут — не вода, а те, що під нею і навколо неї.

По берегах виходять на поверхню піщаники пермського періоду. За мільйони років вітер і дощ виточили з них дивні форми: гриби на ніжках, карнизи, бовдури. Місцеві так і кажуть — кам’яні гриби. А ще тут знаходили скам’янілі стовбури дерев і відбитки прадавньої флори, бо колись на місці Донеччини плескалося тепле море з пишними хвощами по берегах.

Породам, що виходять тут на поверхню, близько 250 мільйонів років — це старше за динозаврів.

Історія місця

Водосховище наповнили у середині XX століття для потреб промисловості й зрошення — типова радянська історія підкорення річки. Але саме штучна водойма та обриви довкола неї перетворили околицю на природну скарбницю.

Геологи цінували Клебан-Бик задовго до туристів. Тутешні відслонення — класичний навчальний полігон: тут зручно «читати» шари породи, як сторінки книги про давні епохи. Палеоботаніки збирали відбитки рослин карбону й пермі, а краєзнавці водили сюди школярів пояснювати, чому посеред териконів і шахт раптом стоять піщані гриби.

У 2000 році територію офіційно взяли під охорону як регіональний ландшафтний парк. До повномасштабної війни сюди приїжджали на вихідні рибалити, ставити намети, фотографувати схили на світанку, коли пісковик стає медово-рудим.

Легенди та перекази

Велике тихе водосховище серед степу не могло обійтися без своїх історій.

1. Камінь, що росте

Старші люди з навколишніх сіл переказували, що кам’яні гриби потроху «ростуть» — начебто хто прийде через десять років, знайде ніжку вищою. Геолог пояснить це звичайною ерозією: м’який пісок вимивається, тверда «шапка» лишається, і гриб справді ніби витягується. Але слухати дідову версію приємніше.

2. Море, що не пішло до кінця

Інший переказ каже, що відбитки рослин у камені — це «пам’ять води»: мовляв, давнє море пішло, та лишило свій відбиток назавжди, аби люди не забували, що степ колись був дном. Поетично і, як не дивно, майже точно по суті.

Безпека: важливо прочитати

Станом на 2025–2026 роки Клебан-Бик — це передова лінія фронту на Костянтинівському напрямку. Околиця водосховища потрапляє у зведення Генштабу як район активних боїв і штурмів. Сама Костянтинівка під постійними обстрілами, цивільних звідти евакуюють.

Це означає одне: їхати сюди зараз не можна. Жодного «подивитися гриби одним оком», жодних дронів-зйомок, жодних наметів. Територія може бути замінована, перебуває в зоні ураження артилерії та FPV-дронів і недоступна для відвідувачів. Будь-яка спроба дістатися — смертельний ризик.

Ця стаття — про місце, куди ми повернемося після перемоги й розмінування. Зараз вона радше про пам’ять і про те, що варто буде відновити.

Як дістатися (на майбутнє)

Подаємо орієнтири для мирного часу, коли регіон стане безпечним.

Авто. Парк лежить за кілька кілометрів від Костянтинівки, у бік сіл Олександро-Калинове та Клебан-Бик. У звичайні часи дорога займала менш ніж пів години від міста.

Громадський транспорт. Раніше діставались потягом чи автобусом до Костянтинівки, далі — місцевим транспортом або таксі до водосховища.

Обов’язкова умова майбутнього візиту. Поїздка можлива лише після офіційного зняття обмежень, повного розмінування території та підтвердження безпеки від місцевої влади та ДСНС.

Чек-лист мандрівника (для часів після відновлення)

• Перевірити офіційний статус території та наявність розмінування.
• Міцне взуття — схили піщані й сипкі.
• Вода й головний убір: тіні в степу обмаль.
• Фотоапарат: пісковик найкраще «грає» на світанку та заході.
• Повага до природи: гриби крихкі, не варто на них лізти.

Що НЕ варто: намагатися відвідати локацію, доки триває війна або зберігається мінна небезпека. Жодне фото не вартує життя.

Питання, які виникають найчастіше

Чи можна зараз поїхати в Клебан-Бик?

Ні. Це зона активних бойових дій на Костянтинівському напрямку. Відвідування заборонене й смертельно небезпечне.

Чим унікальний цей парк?

Виходами пермських піщаників віком близько 250 мільйонів років, «кам’яними грибами» вивітрювання та скам’янілими рештками прадавніх рослин.

Що таке кам’яні гриби?

Це піщані стовпи з твердішою «шапкою» зверху: м’якший пісок під нею вивітрюється швидше, і утворюється форма, схожа на гриб.

Коли туди можна буде поїхати?

Лише після завершення бойових дій, повного розмінування й офіційного дозволу місцевої влади. До того часу — тільки фото в архівах.

Клебан-Бик навчає дивній арифметиці часу. Тут чверть мільярда років спресовано в один обрив піщанику — і та сама порода зараз стоїть під вогнем у війні, якій ще немає й чотирьох років.

Колись ми повернемось до цих грибів із дронами й термосами. А поки що найкраще, що можна зробити для Клебан-Бика, — запам’ятати, що він є, і дочекатися дня, коли сюди знову можна буде приїхати без ризику.