Старий корпус санаторія Куяльник, водогрязелікарня Пирогова

Майже два століття — відтоді, як у 1833 році тут поставили першу дерев'яну водогрязелікарню, — на берег Куяльницького лиману приїздили лікуватися. Сьогодні крізь дах одного зі старих корпусів ростуть дерева, а на ліпнині розквітають графіті.

Старий Куяльник — це історія про те, як наймодніший курорт імперії перетворюється на меланхолійну руїну, не втрачаючи при цьому величі.

Карточка локації

Що це таке і навіщо їхати

Куяльник — легендарний грязьовий курорт на березі однойменного лиману, чия чорна мулова грязь століттями вважалася лікувальною. Серцем курорту був клінічний санаторій імені Пирогова з розкішними корпусами водогрязелікарні.

Сьогодні цікавий контраст: курорт частково живе, але старий корпус перетворився на класичний об'єкт «занедбаної величі». Їдуть сюди заради архітектури, яка пам'ятає імперські часи, заради лиману з його сюрреалістично-рожевою водою в спеку — і заради відчуття часу, що зупинився.

Історія

Офіційний відлік курорту ведуть від 1833 року, коли на лимані звели першу дерев'яну водогрязелікарню. Слава Куяльника росла блискавично: сюди їхала аристократія, інтелігенція, відомі лікарі.

Справжній злет настав у другій половині XIX століття — особливо після того, як у 1868 році проклали залізничну гілку Куяльник—Одеса. На курорті, за переказами, бували видатні постаті своєї доби; із санаторієм пов'язують ім'я хірурга Миколи Пирогова й письменниці Лесі Українки.

Колись по цій залізниці везли пацієнтів з усієї імперії. Тепер по тих самих коридорах гуляє протяг.

Занепад

Декоративні елементи руйнуються, крізь діри в даху проростають дерева, місцями провалилася підлога, стіни облущені й помальовані графіті. До природного старіння додалися майнові конфлікти: у 2024 році повідомлялося про підозру держреєстраторові щодо незаконного переоформлення прав власності на санаторій. Доля старого корпусу й нині лишається відкритим питанням.

Легенди та перекази

Дворянський курорт із майже двома століттями історії просто не міг не обрости легендами.

1. Грязь, що повертає молодість

Найстійкіший переказ: куяльницька грязь нібито не лише лікує, а й «омолоджує». Реальні лікувальні властивості мулу — підтверджені, а от вічну молодість, на жаль, доведеться шукати деінде.

2. Рожевий лиман

У сильну спеку вода лиману подекуди стає рожевою. Містики тут нуль — це водорість і мікроорганізми, що люблять солоність. Але виглядає так, ніби лиман залили вином.

Що подивитися на місці

Старий корпус водогрязелікарні. Головна мета візиту: фасад і інтер'єри, що зберегли сліди імперської розкоші попри руйнацію.

Куяльницький лиман. Солоне дзеркало води з пляжами чорної грязі та рожевими відтінками в спеку.

Загальна панорама курорту. Контраст діючих і занедбаних будівель добре читається з прилеглих пагорбів.

Як дістатися

Про статус. Одещина — тиловіший регіон, але періодично зазнає ракетних та безпілотних ударів. Плануючи поїздку, стежте за тривогами й офіційними обмеженнями.

Авто. Від центру Одеси до Куяльника — близько 10 км на північ уздовж лиману. Дорога коротка й проста.

Громадський транспорт. До Куяльника ходить міський транспорт із Одеси; далі — пішки вздовж курортної зони.

Важливо. Старий корпус — аварійна будівля. Огляд інтер'єрів пов'язаний із ризиком обвалів; багато що безпечніше дивитися ззовні.

Чек-лист мандрівника

• Міцне взуття й ліхтар — уламки, темні приміщення, провали.
• Вода — на околиці курорту з нею не завжди густо.
• Фотоапарат — фактура стін тут неймовірна.
• Уважність до тривог — регіон під періодичними ударами.

Що НЕ варто: заходити під провислі перекриття старого корпусу, лізти на дах і нехтувати сигналом повітряної тривоги заради «ще одного кадру».

Питання, які виникають найчастіше

Чи безпечно туди їхати?

Одещина — відносно тиловий регіон, але зазнає періодичних ударів, тож стежте за тривогами. Сам старий корпус — аварійний, усередині треба бути дуже обережним.

Чи працює курорт зараз?

Частина куяльницької інфраструктури функціонує, але саме старий корпус водогрязелікарні занедбаний і перебуває в аварійному стані.

Чому вода в лимані буває рожевою?

Через водорості й мікроорганізми, що активізуються у солоній воді в спеку. Це природне явище, а не «хімія».

Відколи існує курорт?

Офіційний відлік ведуть від 1833 року, коли на лимані звели першу дерев'яну водогрязелікарню.

Старий Куяльник — це урок про крихкість величі. Будівля, куди майже два століття їхали лікуватися найкращі люди епохи, сьогодні тримається на власній історії й упертості стін.

Можливо, колись її врятують і відреставрують. А поки що варто хоча б подивитися на цей палац здалеку — і подумати, скільки життів він колись поставив на ноги.