Луганськ

Місто, яке у 1795 році заснував шотландський інженер за наказом Катерини II — для виробництва гармат на Чорноморський флот. Найдавніше промислове підприємство на території сучасної України, старше за Юзівку на 74 роки. Місто, яке двічі носило ім’я Ворошилова і двічі поверталось до власного. Місто, де народилися Володимир Даль (автор «Тлумачного словника живої великоросійської мови»), Володимир Сосюра (український поет) і Клим Ворошилов (сталінський маршал). І місто, яке з квітня 2014 року перебуває під окупацією Російської Федерації.

Цей текст — не путівник. Це оглядова стаття про український Луганськ, у яке зараз не можна поїхати. Як і у випадку з Донецьком, Маріуполем, Прип’яттю, — ми зберігаємо тут пам’ять про місто, яке тимчасово недоступне для України, але залишається українським за історією, за тими, хто звідти виїхав, і за міжнародним правом.

⚠️ Актуальна ситуація. Луганськ перебуває під військовою окупацією Російської Федерації з квітня 2014 року (формально проголошено «ЛНР» 27 квітня 2014; українські сили залишили місто на початку вересня 2014). У вересні 2022 року рф формально «анексувала» його у складі Луганської області (Україна, ООН і більшість країн світу не визнають). Поїздки сюди з підконтрольної території фізично неможливі: уся область наразі повністю окупована, доступ — тільки через окуповану рф територію. Категорично не рекомендуємо жодних подорожей.

📍 Карточка міста

Рік заснування	1795 (указ Катерини II про Луганський чавуноливарний завод)
Адмінстатус	Обласний центр Луганської області (адміністративні функції переміщено)
Поточний статус	Тимчасово окупований Російською Федерацією з 2014 року
Історична земля	Дике Поле, Слобожанщина (північний край), Донбас (індустріальний з XIX ст.)
Населення	~430 тис. до 2014; ~400 тис. до 2022; поточних достовірних даних немає
Площа	~286 км2
Головні річки	Лугань і Вільхова (місто на їх злитті)
Колишні назви	Луганський завод (1795–1882), Луганськ (1882–1935), Ворошиловград (1935–1958), Луганськ (1958–1970), Ворошиловград (1970–1990), Луганськ (з 1990)

У цій статті

1. Що це за місто
2. Розташування і характер
3. Історія коротко
4. Легенди та міські міфи
5. Що було в Луганську до 2014 року
6. Що з містом зараз
7. Що варто буде побачити після деокупації
8. Питання, які виникають найчастіше

Що це за місто

До квітня 2014 року Луганськ був найсхіднішим обласним центром України (~430 тис. мешканців), промисловим містом із потужним залізничним вузлом і столицею Луганщини. Це найстаріше промислове місто сучасної України: чавуноливарний завод тут заклали ще в 1795 році — на 74 роки раніше, ніж у Юзівці/Донецьку.

Місто було індустріальним, але не похмурим: широкі бульвари, парки, набережна Лугані, Воскресенський кафедральний собор, Палац культури, оперний і драматичний театри. До 2014 року Луганськ був живим центром Лівобережного Сходу — з університетами, обласними музеями, локальним футболом (ФК «Зоря»), кав’ярнями і пишним повоєнним радянським ансамблем у центрі.

Окремий шар — знакові імена міста. Тут у 1801 році народився Володимир Даль — автор найвідомішого російського тлумачного словника (його батько був данцем, мати — німкенею, а сам Даль вважав себе людиною Луганщини: підписувався «Козак Луганський»). Тут у 1898 році народився Володимир Сосюра — один із найяскравіших українських поетів XX століття, автор «Любіть Україну». І звідси ж — Клим Ворошилов, сталінський маршал, на честь якого місто двічі носило ім’я «Ворошиловград».

Розташування і характер міста

Луганськ стоїть на злитті двох степових річок — Лугані та Вільхової, у південній частині Луганської області. Висота над рівнем моря — близько 100 м. Російський кордон проходить за 15–20 км на схід (через Луганщину Україна межує з Ростовською областю рф). Це найсхідніший великий ландшафтний центр України — за широтою східніше Луганська тільки невеликі прикордонні селища.

Місто має класичну радіально-кільцеву геометрію довкола історичного центру. Головні вісі — вулиця Сонячна (раніше Радянська), Леніна, проспект Гагаріна. Центр компактний, із пішохідним бульваром Шевченка, де до 2014 року збиралися молодь і артисти. Південна частина — промислова: Луганський тепловозобудівний завод, шахти, металургія. Північна частина — житлові масиви радянської і пострадянської забудови. На околицях — Луганський аеропорт, який у 2014 році став ареною одного з найкривавіших боїв війни.

Клімат степовий — континентальний, з гарячим сухим літом (+30–35 °C — норма) і відносно холодною зимою з сильним вітром із Каспію. У місті завжди багато сонця, зате мало опадів. Зелені зони були для Луганська принциповою справою — Парк ім. Горького, Парк 1-го Травня, набережна Лугані компенсували індустріальний характер.

Історія коротко

1795: шотландець у Дикому Полі

14 листопада 1795 року Катерина II підписала указ про заснування Луганського чавуноливарного заводу на правому березі річки Лугань. Заводу потрібно було виробляти гармати і боєприпаси для Чорноморського флоту, який тоді щойно сформувався. Технічним керівником проекту став Карл Гаскойн (Charles Gascoigne, 1739–1806) — шотландський інженер з Едінбурга, який раніше керував чавуноливарними заводами в Шотландії і Англії, а з 1786 переїхав на російську службу. Гаскойн заклав не просто завод — він спроектував усе селище навколо заводу: вулиці, склади, школу, церкву, житло для робітників. Перший чавун виплавили у 1800 році.

Селище довго називалось просто Луганський завод або Луганський заводський посад. Луганські гармати брали участь у війні 1812 року, у Кримській війні 1853–1856 років, в облозі Севастополя. До середини XIX ст. селище мало понад 5 000 мешканців і вважалося одним із важливих індустріальних центрів імперії.

1882: офіційно місто Луганськ

У 1882 році, після того як Луганський завод закрили (виробництво гармат перенесли на південь), селище отримало офіційний статус міста і назву Луганськ. До початку XX ст. місто живе залізницею, паровозобудівним заводом Густава Гартмана (1896) і вугільною промисловістю прилеглих сіл. Спадщина того періоду — класична залізнична архітектура, перші мощені вулиці, гімназії і театри.

Ворошиловград: подвійне перейменування (1935–1990)

У 1935 році місто перейменували на Ворошиловград — на честь сталінського маршала Клима Ворошилова, уродженця Луганщини (народився у Верхньому, сучасний Лисичанськ). Це сталося ще за життя Ворошилова, що було рідкістю в радянській традиції. У 1958 році, після десталінізації, ім’я Ворошилова з мапи прибрали і повернули «Луганськ». Але у 1970 році, до 90-річчя Ворошилова, місто знову перейменували на Ворошиловград. І тільки в 1990 році, на хвилі перебудови, остаточно повернули історичну назву.

Луганськ — єдине обласне місто України, яке двічі перейменовували в одну й ту ж назву і двічі повертали історичну. Луганськ — Ворошиловград — Луганськ — Ворошиловград — Луганськ. Чотири перейменування за 55 років. Місцеві жартували, що «луганчани не запам’ятовують своїх номерів телефонів, бо не знають, як їхнє місто називається сьогодні».

Друга світова, повоєнний розквіт, занепад

Друга світова війна пройшла через Луганщину важко: німецька окупація з липня 1942 по лютий 1943, знищення єврейської громади, руйнування заводів. Після війни Ворошиловград відбудовується і стає одним із потужних промислових центрів СРСР. Тут діяв Луганський тепловозобудівний завод (виробляв тепловози для всього соцтабору), потужна металургія, машинобудування. У 1980-х місто мало понад 500 тис. населення.

1990-ті були важкими: занепад промисловості, безробіття, кримінал. У 2000-х місто почало повільно оживати, з’явилися торгові центри, кафе, реставрувався центр. ФК «Зоря» (заснований 1923 року) повернувся у вищу лігу і у 2017 році виграв Кубок України — перший великий трофей з 1970-х. До 2014 Луганськ виглядав як стабільне обласне місто Сходу України.

Окупація: 2014

Після Революції Гідності та анексії Криму у березні–квітні 2014 в Луганську почалися проросійські мітинги, координовані російськими спецслужбами. 6 квітня 2014 року озброєні групи захопили обласне управління СБУ; 27 квітня проголошено «Луганську Народну Республіку» (ЛНР). На відміну від Донецька, в Луганську тривала більш активна збройна боротьба: бої за Луганський аеропорт у літі 2014 стали однією з найзапекліших операцій ЗСУ. На початку вересня 2014 року, після того як російські регулярні війська увійшли в область, ЗСУ залишили місто. З 2–3 вересня 2014 року Луганськ перебуває під військовою окупацією рф.

У вересні 2022 року Росія провела «референдум» і офіційно «анексувала» Луганську область. Україна, ООН, ЄС, США та більшість країн світу не визнають «анексії». У 2024–2025 роках Луганщина залишається повністю окупованою; лінія фронту проходить далеко на захід, через Бахмутський напрямок.

Легенди та міські міфи

1. Шотландець, який заснував український Донбас

Карл Гаскойн — постать майже легендарна. Шотландський інженер, який ніколи не вчив російської мови (за переказом, спілкувався з російськими чиновниками через перекладача), заснував у диких степах цілий індустріальний кластер: Луганський завод, шахти Лисичанська (звідки возили вугілля до Луганська), залізничну інфраструктуру. У шотландських історіях про Гаскойна його називають «людиною, яка переніс промислову революцію в Російську імперію». Він помер у 1806 році в Петрозаводську (інший завод, який він керував), похований у Петербурзі. Луганчани до 2014 року жартували: «Наш засновник був шотландцем. Тому ми любимо віскі більше за горілку».

2. Володимир Даль — «Козак Луганський»

Володимир Іванович Даль (1801–1872) — автор найвідомішого російського тлумачного словника (Толковый словарь живого великорусского языка), 200 000 слів, який після 1863 року став еталоном російської мови. Народився у Луганську — в родині данського лікаря і німкені, в посаді при чавуноливарному заводі. Свої перші літературні твори підписував псевдонімом «Козак Луганський» — на честь рідного міста. Дім, у якому Даль народився (вул. Даля), до 2014 року був меморіальним музеєм. Парадокс: Даль вважав себе російським письменником, але прізвисько «Козак Луганський» й українські симпатії робили його одним із найбільш «двоїстих» інтелектуальних героїв Російської імперії.

3. Володимир Сосюра і «Любіть Україну»

У 1898 році в селі Дебальцеве, поблизу Луганська, народився Володимир Сосюра — один із найяскравіших українських поетів XX ст., автор знакового вірша «Любіть Україну» (1944). Сосюра починав як червоний поет, став класиком української радянської літератури, але у 1951 році потрапив під розгромну критику Москви за «український націоналізм» — за той самий вірш «Любіть Україну». Його змусили публічно «каятися». Сосюра помер у 1965 році, але до самої смерті не повернувся до тієї спокійної впевненості, з якою писав свої найкращі вірші 1920-х. Народжений у Луганську український поет, якого СРСР звинуватив у «націоналізмі», — це окрема трагічна арка регіону.

Що було в Луганську до 2014 року

Перелік ключових об’єктів міста, якими Луганськ вирізнявся до окупації. Усі вони перебувають на окупованій території, доступ до них з підконтрольної території фізично неможливий. Стан більшості — невідомий або негативний.

Луганський чавуноливарний завод (історичний майданчик)

Луганський чавуноливарний завод (1795) — найдавніше промислове підприємство сучасної території України. У XIX ст. виробляв гармати, у XX ст. — тепловози і важке машинобудування. Сам історичний завод припинив роботу ще у 1880-х, але майданчик і кілька оригінальних будівель збереглися як індустріальна пам’ятка. До 2014 року тут діяв музей. Це місце — колиска українського Донбасу: на 74 роки старше за Юзівку (Донецьк).

Воскресенський кафедральний собор

Воскресенський кафедральний собор — головний православний храм Луганська, побудований у 1781 році ще до офіційного заснування міста (як церква козацької слободи). Перебудовувався кілька разів; сучасний вигляд — результат відновлення кінця XX ст. після того, як радянська влада знесла стару будівлю в 1930-х. Великий неовізантійський храм у центрі. Кафедра Лугансько-Алчевської єпархії УПЦ.

Будинок-музей Володимира Даля

На вулиці Даля (її ще задовго до 2014 перейменували на честь лексикографа) стояв двоповерховий будинок XVIII ст., у якому в 1801 році народився Володимир Даль. Місцевий пам’ятник історії, перетворений на меморіальний музей у 1986 році. Експозиція — про родину Даля, його роботу над словником, його зв’язок із Луганщиною. Поряд — пам’ятник лексикографу.

Луганський обласний краєзнавчий музей

Один із найстаріших музеїв Сходу України, заснований у 1920 році. Колекція — від скіфського часу (богаті місцеві кургани) до радянської індустрії. Окрема експозиція — про Стахановський рух і шахтарську культуру Донбасу. До 2014 року частину фондів евакуювали або зберігали в підвалах; стан зараз невідомий.

Луганський український музично-драматичний театр. Заснований у 1939 році. До 2014 був головною українськомовною культурною інституцією Луганська (контраст з російськомовною російською драмою). Грали Шевченка, Лесю Українку, сучасну українську драматургію. Після 2014 трупа евакуювалась і працює в Сєвєродонецьку, потім у Маріуполі, потім у Києві.

Парк ім. 1-го Травня. Найбільший міський парк Луганська, заснований у 1930-х. Алеї, озеро, атракціони, концертна сцена. До 2014 тут відбувалися міські свята, концерти, виставки.

Бульвар Шевченка. Пішохідна вулиця в центрі Луганська, з кав’ярнями, скульптурами і пам’ятником Кобзарю. Класичний «луганський Хрещатик» вечорами 2010-х.

Луганський тепловозобудівний завод (Луганський тепловозобудівний — ЛТЗ). Один із найбільших машинобудівних заводів СРСР. Тепловози ТЕП70, які виробляли тут, працювали по всьому соцтабору. До 2014 завод залишався флагманом машинобудування Сходу України; після окупації — перейшов під контроль рф, виробництво обмежене.

Луганський аеропорт. Влітку 2014 року став однією з найкривавіших точок війни. ЗСУ і Нацгвардія тримали оборону аеропорту місяцями; росіяни і «ополченці» ЛНР безперервно його штурмували. У результаті аеропорт зруйнований майже повністю.

ФК «Зоря» Луганськ. Не пам’ятка в архітектурному сенсі, але символ міста. Заснований у 1923 році, у радянські часи кілька разів вигравав чемпіонат СРСР (1972). У 2014 виїхав із Луганська і відтоді грає в «вигнанні»: Запоріжжя, Київ. У 2017 виграв Кубок України «на чужому полі».

Що з містом зараз

За 11+ років окупації Луганськ змінився серйозно. За документованими повідомленнями (українські і міжнародні джерела, супутникові знімки, свідчення тих, хто виїхав):

• Населення скоротилось серйозно: за різними оцінками, з міста виїхало 100–200 тис. людей на підконтрольну Україні територію, в Європу, в Росію. Поточне населення оцінюється у 250–300 тис.
• Економіка повністю залежить від російських дотацій: підприємства, які працюють, — переважно військового призначення або обслуговують російську армію.
• Інфраструктура поступово деградує: дороги, мережі, ЖКГ ремонтуються вибірково; молодь масово виїжджає.
• Українська культура витіснена: український музично-драматичний театр закритий, українська мова в публічному просторі заборонена де-факто, російську версію Даля «Тлумачного словника» перевидають як ідеологічний продукт.
• Бульвар Шевченка перейменовано: оригінальні українські назви здебільшого замінено на радянські або «нові» ЛНРівські.
• Воскресенський собор функціонує під юрисдикцією Російської Православної Церкви (Українську Православну Церкву Московського Патріархату ЛНР у 2022 формально приєднала до рпц).
• Бойові дії прямо у місті не велися з 2014 року (Луганськ далеко від лінії фронту, яка проходить через Донеччину). Але мобілізація і відправка місцевих чоловіків у російську армію — реальність.

Що варто буде побачити після деокупації

Стратегія України передбачає повну деокупацію Луганщини і відновлення Луганська. Серед перспективних об’єктів культурно-туристичного відновлення:

• Реставрований будинок-музей Володимира Даля з акцентом на двоїстій ідентичності «Козака Луганського».
• Меморіал героям Луганського аеропорту — на місці одного з найкривавіших боїв 2014 року.
• Музей промислової історії Луганщини — від Гаскойна (1795) через Гартмана (паровозобудування) до сучасності.
• Музей окупації Луганщини 2014–тепер — за зразком прибалтійських музеїв.
• Маршрут «Луганський завод» — історичні точки, пов’язані з шотландським періодом міста.
• Відновлення Луганського музично-драматичного театру із поверненням евакуйованої трупи.
• Природний маршрут до Преображенського печерного монастиря і Луганського степового заповідника.

Ці плани вже частково увійшли в офіційну «Стратегію деокупації Луганщини» (розроблено у 2024). Реалізація залежить від темпу повернення території і відновлення інфраструктури.

Питання, які виникають найчастіше

Чи можна зараз поїхати до Луганська?

Ні. Луганськ перебуває під військовою окупацією Російської Федерації з вересня 2014 року, з вересня 2022 формально «анексований» рф (Україна та більшість країн світу не визнають). Прямий доступ з підконтрольної території фізично неможливий: уся Луганщина окупована, в’їзд тільки через окуповану рф територію (особисто і юридично ризиковано). Поїздки сюди категорично не рекомендуються.

Хто заснував Луганськ?

Місто заснував у 1795 році шотландський інженер Карл Гаскойн (Charles Gascoigne, 1739–1806) за указом Катерини II. Гаскойн раніше керував чавуноливарними заводами в Шотландії, з 1786 р. на російській службі. У Луганську він заклав не лише завод, а й увесь план міста: вулиці, склади, школу, церкву. Перший чавун виплавили у 1800 році. Луганський чавуноливарний завод — найдавніше промислове підприємство на території сучасної України, на 74 роки старше за Юзівку (Донецьк).

Що сталося з Луганськом у 2014 році?

Після Революції Гідності в Луганську почалися проросійські мітинги, координовані російськими спецслужбами. 6 квітня 2014 захоплено облуправління СБУ, 27 квітня проголошено «ЛНР». Влітку 2014 точилися активні бої, зокрема за Луганський аеропорт (одна з найкривавіших операцій ЗСУ). На початку вересня 2014, після входу російських регулярних військ, українські сили залишили місто. З того часу Луганськ перебуває в окупації.

Чому Луганськ двічі називали Ворошиловградом?

У 1935 році місто перейменували на Ворошиловград — на честь Клима Ворошилова, сталінського маршала, уродженця Луганщини. Перейменування відбулося за життя Ворошилова, що було рідкісним. У 1958, після десталінізації, повернули історичне ім’я. У 1970, до 90-річчя Ворошилова, знов перейменували. У 1990, на хвилі перебудови, остаточно повернули «Луганськ». У сумі: 4 перейменування за 55 років. Єдиний обласний центр України з такою кількістю змін назви.

Хто такий Володимир Даль і чому він важливий для Луганська?

Володимир Іванович Даль (1801–1872) — народжений у Луганську автор найвідомішого російського тлумачного словника (Толковый словарь живого великорусского языка, 200 000 слів). Підписував свої твори псевдонімом «Козак Луганський». Батько данського походження, мати — німкеня. У Луганську до 2014 діяв його меморіальний музей у будинку, де він народився. Парадокс: Даль вважав себе російським письменником, але прізвисько «Козак Луганський» й симпатії до української культури роблять його однією з найдвоїстіших фігур російської літератури.

Скільки людей залишилось у Луганську?

Точних даних немає. Перед 2014 роком у Луганську жило ~430 тис. мешканців. За оцінками експертів, з 2014 з міста виїхало 100–200 тис. людей (на підконтрольну Україні територію, в Європу, в Росію). Поточне населення оцінюється у 250–300 тис. — помітно менше за довоєнне, але не вдвічі (Луганськ менше зазнавав прямих бойових дій після 2014, ніж, наприклад, Авдіївка).

Що з ФК «Зоря» Луганськ?

«Зоря» виїхала з Луганська у серпні 2014 року і відтоді грає в «вигнанні»: Запоріжжя, Київ, знов Запоріжжя. У 2016/17 сезоні «Зоря» виграла Кубок України — перший великий трофей за десятиліття. Клуб продовжує існувати в українській Прем’єр-лізі, з кольорами і символікою Луганська. Один із найдовших «футбольних вигнань» в Європі.

Чи буде Луганськ знову українським?

Україна не визнає окупацію і «референдум» 2022 року. Міжнародне співтовариство (за винятком кількох союзниць рф) також не визнає «анексії» Луганщини. Стратегія України — деокупація і реінтеграція. Як і коли це відбудеться — залежить від воєнних і дипломатичних факторів. Україна планує повне відновлення регіону, починаючи з культурної і освітньої інфраструктури.

---

Луганськ — це місто, яке заснував шотландець у 1795 році і яке протягом двох століть тримало під собою найдавніший металургійний завод сучасної України. Місто, у якому народилися Володимир Даль і Володимир Сосюра. Місто, яке двічі за історію носило ім’я Ворошилова і двічі поверталось до власного. Місто, яке з квітня 2014 перебуває під військовою окупацією Російської Федерації.

Цей текст — не путівник, а спогад про українське місто, в яке тимчасово не можна поїхати. Преображенський печерний монастир у Наугольному, терикон Лисичанська, паровоз Mavag у Сватовому, Привільнянський плацдарм — і Луганщина в цілому — залишаються частиною України. До дня, коли можна буде знов вийти на бульвар Шевченка і пройти Луганським заводом, де все починалось.