Бункер полковника Грома, гора Березовачка

Бункер полковника “Грома”, або криївка “Грома” - остання криївка УПА в Україні, що знаходилася на схилі гори Березовачка, що у Надвірнянському районі на Івано-Франківщині. Взяття цього бункера НКВС 17 травня 1954 року вважається днем закінчення діяльності УПА в Україні.

 

Історія
Криївки - це військово-оборонні споруди Української Повстанської Армії, які будувалися під землею. Були особливо поширені під час війни з каральними органами СРСР. Криївки спроєктовувалися для військових функцій укриття, шпиталів, для зберігання техніки та зброї. Також в часи Голодомору 1946-1947 років їх використовували як продовольчі бази для порятунку цивільного населення. Бункер на горі Березовачка було збудовано в 1953 році на висоті 1350 м, над річкою Бистриця. Криївка була надійно захована серед дерев, вкрита брилами, поросла мохом, хоча розташовувалася недалеко від стежки. В 1954 році тут зупинився командир 4-ої військової округи УПА-Захід «Говерла», голова СБ Карпатського краю та керівник збройного руху опору Карпатського регіону полковник “Грім” з дружиною Ольгою, Анною Попович, “Довбушем” та ще декількома повстанцями.

 

“Довбуш” домовився про зустріч 5 травня з “Остапом”. Але той не прийшов. “Довбуша” зловили 12 травня. Його допитували, щоб вийти на слід командира, але той пам’ятав про домовленість з “Громом”: якщо “Довбуш” не повернеться до 16 травня, то командир з побратимами мають покинути криївку. Тому “Довбуш” 17 травня разом з чекістами заблокували бункер. Хлопець не знав, що “Грім” таки не покинув криївку.

 

Анна Попович (прізвисько “Ружа”) першою почула кроки над бункером і, зрозумівши, що відбувається, повідомила про це “Грому”. Командир відповів їй: “Що ж, Попович, ми готові.” Чекісти довго намагалися переконати командира здатися, але їм це не вдалося. Майже відразу застрелилася Ольга, дружина провідника, щоб не потрапити в руки НКВС. Трохи згодом “Грім” теж вирішив вбити себе останньою кулею, яку він залишив, проте промазав. Він віддав наказ Анні Попович добити його, і вона тричі вистрілила в командира. Через деякий час “Грім” уже не ворушився, і Анна також знепритомніла.

Анна Попович потрапила до рук чекістів. Її допитували 2 роки та призначили 10 років таборів із конфіскацією майна. До розстрілу ж відправили «Довбуша», «Яркого», «Деркача» і «Дуба». Але розстріляли лише “Довбуша”, що єдиний не написав прохання про помилування.

 

Вшанування пам’яті
В 1991 році під керівництвом Михайла Зеленчука (“Деркача”), який перезимував ту зиму з командиром “Громом” та дивом врятувався під час облоги, група людей розшукала закинутий і зруйнований бункер. Тоді волонтери вирішили відновити історичну пам’ятку. Впродовж 1991 року було зроблено більшу частину робіт по реставрації криївки. 17 травня 1992 року відбулося урочисте віче-панахида біля криївки на честь загиблих Миколи Твердохліба “Грома” та його дружини Ольги Герасимович.

 

Про Анну Попович було знято 2 біографічні фільми: “Хроніка Української Повстанської Армії 1942-1954” і “Жива”. В останньому присутня історія про криївку “Грома”.

 

Як дістатись?
З міста Надвірна, що в Івано-Франківській області, до села Максимець автобусом Надвірна - Бистриця чи автомобілем. Далі треба пішки по дорозі в сторону села Бистриця до повороту ліворуч з вказівником про бункер. Гора Березовачка знаходиться в лісництві природного заповідника “Горгани”, тому потрібно буде взяти дозвіл на прохід. Стежка “до Грома” досить важка зі стрімким набором висоти. На дорогу слід буде витратити 3-4 години.

УВАГА! Координати вказані на сайті приблизні, з похибкою до 200 м. Ви можете допомогти нам, підказав точні координати помітив їх як помилку, і вказавши точні.

 

Перед тим як спланувати відвідини криївки Грома рекомендуємо сконтактуватись з офісом природного заповідника “Горгани” для оптимального прокладання маршруту саме для вас.
+38 (0347)5-204-83
+38 (0347)5-204-82