Костел святого Антонія, Струсів

Якщо поглянути на хмари старовинного міста чи села, можна побачити його історію. Хмари сучасних міст красуються блискучими багатоповерхівками. Старовинні ж міста прикрашають шпилі і бані старезних будівель.

Небо села Струсів прикрашає гострий шпиль костелу святого Антонія. Він перший врізається в очі на сході сонця, і при місячному світлі височіє над деревами. Ховається серед осіннього листя у самому серці Струсова. Якщо поглянути на село, то складається враження що воно ховається у ярі, далеко від людського ока. І лиш дзвони, що звучать зі шпилю костелу, торкаються неба немов би спілкуються зі святими.

Колись, у далекому минулому, у старому селі був дерев'яний костел, але полум'я вогню нещадно знищило його. Натомість, із попелу постав кам’яний тришпилий Фенікс святого Антонія. Храм був збудований 1894 р завдяки Ю.Голуховському, який, на той час, був власником Струсова. Керував будівництвом Я. Лесик аж до 1903 року. Ось така, маленька історія теперішнього велетня.

Коли заходиш у будівлю через могутні дубові двері, які немов, були створені для велетня, відкривають новий світ. Стеля вкрита неймовірними арками, віконні вітражі малюють різноколірне освітлення, а балкон сумує без органу. Посередині статуя святого Антонія, на честь якого, названий костел. А по обох боках від вівтаря дерев'яні скульптури Ісуса та Богородиці - вони тут стоять від заснування костелу. І саме вони, немов би випромінюють любов і атмосферу того часу. Поодиноко стоять неймовірній картини, які чудом вціліли від радянських часів.

Костел святого Антонія - неймовірний Фенікс початку ХХ століття. У 1902 році цей храм було консекровано під титулом Матері Божої Святого Розарію, а в часи радянського союзу костел було перекваліфіковано на зерносховищну колгоспну комору.
Але і дотепер старезна шпиляста нео-готика таїть у собі щось примарне, незвідане, до якого хочеться наблизитися, а вітражна троянда над дверима-велетнями, як символ любові, вказує що тут живе добро.