Щербаті Цуглі (музей-хата та конюшня), Прибірськ

Поліського коня офіційно вважали зниклим ще з середини XX століття. Аж поки чоловік із села Прибірськ не з’ясував, що кобила, яку він придбав, — саме та сама «зникла» аборигенна порода.

Так на Київщині з’явилися «Щербаті Цуглі» — садиба, де відроджують поліських коней, а заразом показують справжнє Полісся: дві столітні хати, ткацький верстат і піч, з якої дістають обід.

Карточка локації

Що це таке і чому туди їдуть

«Щербаті Цуглі» — це водночас стайня, ферма й живий музей поліського побуту. У центрі історії — поліський кінь: невисока витривала порода, що століттями працювала на болотистому Поліссі, а потім майже зникла.

Сюди їдуть кататися верхи, ходити в кінні походи поліськими краєвидами, ночувати в міні-готелі, куштувати страви з печі й просто побути в тиші справжнього села. Це формат «занурення», а не швидкої фотосесії: тут дають доторкнутися до експонатів, поткати на верстаті, посидіти на вечорницях.

Історія

Проєкт заснував Юрій Ягусевич — людина, яка випадково стала на захист цілої породи. Придбавши кобилу, він з’ясував, що це поліський кінь, аборигенна порода, яку фахівці вважали зниклою з середини XX століття.

Навколо цієї ідеї зібралася команда ентузіастів, що взялися відроджувати аборигенних тварин Полісся. Поступово до коней додалися дві поліські хати, яким понад сто років: їх облаштували як живий музей, де можна не просто дивитися, а торкатися, куштувати й пробувати ремесла.

Випробування війною

Прибірськ розташований на півночі Київщини, і у 2022 році село пережило окупацію. «Щербаті Цуглі» опинилися «до» й «після» — та садиба вистояла й продовжила роботу. Сьогодні це один із прикладів того, як поліський сільський туризм відновлюється після пережитого.

Усе почалося з однієї кобили, яка виявилася представницею породи, котру наука встигла «поховати». Іноді відродження починається саме так — з однієї тварини й однієї впертої людини.

Поліські перекази

Полісся — край, де фольклор живе в кожному болоті й лісі. У «Щербатих Цуглів» ці історії стають частиною програми.

1. Кінь, що знає дорогу через болото

Поліські селяни казали, що місцевий кінь сам знаходить стежку через драговину там, де людина загрузне. Невибагливість і «болотний інстинкт» цієї породи — не легенда, а реальна риса, що й допомогла їй вижити століттями.

2. Хата, що пам’ятає кілька поколінь

Кожна зі столітніх хат-музеїв має свою «біографію»: господарів, події, речі, що пережили власників. Гіди радо розповідають історії конкретних предметів — і ось уже звичайна скриня чи рушник стають дверима в чиєсь давнє життя.

Що подивитися та зробити

Конюшня та верхова їзда. Серце садиби. Тут можна познайомитися з поліськими кіньми, покататися верхи й вирушити в кінний похід Поліссям.

Живий музей-хата. Дві хати, яким понад сто років. Експонати можна торкатися, а не лише розглядати за склом.

Ремесла й піч. Ткацтво на автентичному верстаті, страви поліської кухні з печі, бджоли на пасіці й вечорниці — повний набір сільського занурення.

Човни та природа. Поліські річки й ліси поряд — гарне доповнення до кінної програми для тих, хто хоче більше активного відпочинку.

Як дістатися

Авто. Прибірськ — приблизно 100 км від Києва на північ, у бік Поліського й Іванківського краю. Найзручніше їхати власним транспортом: дорога веде до сільської садиби, куди громадським транспортом дістатися складніше.

Бронювання. Це приватна садиба з програмами й ночівлею, тож відвідини варто узгоджувати заздалегідь — особливо для груп, кінних походів і ночівлі.

Особливості. Це північ Київщини, регіон, що пережив події 2022 року. Перед поїздкою уточнюйте в господарів актуальний стан доріг і безпекову ситуацію.

Чек-лист мандрівника

• Забронювати: візит, верхову їзду чи ночівлю заздалегідь.
• Взяти: зручний одяг і взуття для коней та прогулянок.
• Спробувати: страви з печі й ткацтво — це частина досвіду, а не «доважок».
• Запитати: у господарів про програми для дітей і початківців у верховій їзді.
• Не робити: не приїжджайте «з вулиці» без попередження — це жива садиба з власним графіком.

Питання, які виникають найчастіше

Що таке поліський кінь?

Це аборигенна порода Полісся — невисокі витривалі коні, пристосовані до болотистої місцевості. Її вважали зниклою з середини XX століття, і «Щербаті Цуглі» працюють над її відродженням.

Чи можна туди з дітьми?

Так, формат садиби сімейний: тварини, музей-хата, ремесла й піч добре заходять дітям. Програму верхової їзди для малечі варто узгодити з господарями.

Чи можна залишитися з ночівлею?

Так, на території є міні-готель для гостей. Це зручно для тих, хто хоче кінний похід або повне занурення в поліський побут на кілька днів.

Як далеко це від Києва?

Приблизно 100 км на північ. На авто це орієнтовно одна-дві години дороги залежно від маршруту й стану доріг.

«Щербаті Цуглі» — рідкісний приклад того, як туризм може бути не споживанням, а порятунком: тут заразом відроджують породу, зберігають поліський побут і дають містянам справжнє село без декорацій.

І якщо колись поліський кінь остаточно повернеться з-під грифа «зниклий», почнеться ця історія саме звідси — з однієї впертої кобили під Прибірськом.