Лабораторія «Радек» у колишньому дитячому садку, Прип'ять

В одній кімнаті — дитячі ліжечка й облізлі шпалери з зайчиками. У сусідній — протигази, скляні колби й шкали приладів. «Радек» — це місце, де радянський дитсадок і радіаційна лабораторія зійшлися в одному коридорі.

Лабораторія «Радек» — один із найвпізнаваніших урбекс-об’єктів Прип’яті: колишній дитячий садок, який після аварії використовували для радіаційних вимірювань. Сьогодні це класична точка маршруту сталкерів і фотографів — з усіма застереженнями про те, що багато «кадрів» тут давно постановочні.

Карточка локації

Що це таке і навіщо туди їдуть

«Радек» цінують за контраст, якого більше ніде в зоні не зустрінеш так концентровано. Це водночас і дитячий садок — з маленькими стільчиками, шафками й малюнками на стінах, — і робоче приміщення з лабораторним склом, приладами та протигазами.

Для фотографів це майже студія: фактура облупленої фарби, природне світло крізь розбиті вікна й «реквізит», що десятиліттями кочує з кімнати в кімнату. Для тих, хто приїжджає по історію, — нагадування, що після катастрофи звичайні цивільні будівлі терміново перепрофільовували під потреби ліквідації.

Історія

До 26 квітня 1986 року це був звичайний дитячий садок молодого атомного міста Прип’ять, де жили переважно сім’ї працівників ЧАЕС. Після аварії й евакуації місто спорожніло за лічені дні.

У роки ліквідації частину покинутих будівель пристосовували під технічні потреби — зокрема під радіаційний контроль і вимірювання. Так колишній дитсадок отримав «друге життя» як лабораторія: тут з’явилися прилади, посуд і захисне спорядження, які лишилися на місці й після того, як роботи згорнули.

Чому «Радек»

Назва — неофіційна, з лексикону сталкерів і гідів: від «радіаційний» / «радіологічний». Жодної таблички з таким словом на фасаді ви не знайдете — це народний топонім, який прижився серед тих, хто водив тут маршрути.

Легенди та правда про «постановку»

Тут якраз той випадок, коли найцікавіша легенда — це викриття самих легенд.

1. Натюрморт із протигаза й ляльки

Класичний «чорнобильський» кадр — лялька в протигазі на дитячому ліжечку — майже завжди постановка. За десятиліття відвідувачі переставляли предмети тисячі разів, складаючи «драматичні» композиції. Це не робить місце менш моторошним, але варто знати: половина «знахідок» тут зрежисована людьми, а не часом.

2. «Світяться» колби

Серед туристів ходила байка, що лабораторне скло в «Радеку» досі «фонить» так, що ледь не світиться. Реальність прозаїчніша: небезпечний тут передусім пил, а не конкретні колби. Але історія про «світні реактиви» переказувалася з рейсу в рейс.

Що подивитися всередині

Лабораторні кімнати. Скляний посуд, рештки приладів і шкал — найвпізнаваніша «фактура» об’єкта.

Дитяча половина. Маленькі ліжечка, шафки й сліди розпису на стінах — те, що нагадує про первісне призначення будівлі.

Захисне спорядження. Протигази й рештки амуніції, які й створюють той самий контраст «садок проти лабораторії».

Найвідоміші «чорнобильські» кадри — лялька в протигазі, акуратно розкладені колби — здебільшого зрежисовані відвідувачами. Час тут страшний і без режисури.

Актуальний статус (2026)

Чорнобильська зона відчуження зараз закрита для звичайних туристів. Після окупації російськими військами навесні 2022 року частину території замінували, а точні мапи мінних полів невідомі. Через це та через близькість до білоруського кордону екскурсії припинені.

Доступ зараз можливий лише за акредитацією Міністерства оборони або у складі офіційних делегацій. Окремо: будівля «Радеку» аварійна — перекриття й підлоги ненадійні навіть там, де колись водили групи.

Як дістатися

Тільки організовано. Самовільний в’їзд у зону заборонений завжди. Прип’ять відвідували виключно в ліцензованих турах через КПП «Дитятки» з обов’язковим супроводом.

У межах Прип’яті. «Радек» зазвичай був однією з точок пішого маршруту містом, поряд з іншими дитсадками, школами й палацом культури «Енергетик».

Безпека. Дозиметр, респіратор, ліхтар і міцне взуття обов’язкові; усередину аварійних будівель заходять лише з дозволу гіда.

Чек-лист мандрівника

• Дозиметр і респіратор: головна загроза в приміщенні — пил, що осідає й піднімається з кроками.
• Ліхтар: усередині темно, а підлога ненадійна.
• Закритий одяг: нічого не класти на поверхні й не торкатися голими руками.
• Що НЕ варто: переставляти «реквізит» заради кадру, забирати щось на згадку й заходити в явно аварійні крила.

Питання, які виникають найчастіше

Чи можна відвідати «Радек» у 2026 році?

Ні. Зона закрита для туристів через війну та замінування після окупації 2022 року; доступ лише за спецдозволом Міноборони.

Це справді була лабораторія?

Так, колишній дитсадок під час ліквідації використовували для радіаційного контролю. Звідси й народна назва «Радек».

Чому кажуть, що фото тут постановочні?

Бо це правда: предмети роками переставляли відвідувачі заради ефектних кадрів. Сама будівля справжня, а от композиції — часто рукотворні.

Наскільки там небезпечно?

Подвійно: радіаційний пил у приміщенні плюс аварійний стан будівлі. Тому й заходили лише організовано та з дозиметром.

«Радек» — це Прип’ять у мініатюрі: дитинство й катастрофа в одному коридорі, справжня історія, обплетена постановочними кадрами. Місце, яке найкраще пояснює зону, — не реактором і не цифрами, а маленьким стільчиком поруч із протигазом.