Покинутий дитячий садок, Копачі

Копачі
Неподалік від Чорнобильської АЕС розкинулося найближче, всього за 4 км, село Копачі. Воно знаходилося в зоні західного вітру поширення радіації, саме біля нього був рудий ліс. Після вибуху на АЕС жителі села ще тиждень залишалися вдома, навіть не підозрюючи про небезпеку. Після евакуації всі хати були закопані в землю. Біля кожної виривався котлован і бульдозером туди зіштовхували будови. Це підіймало хмару радіаційного пилу і вбивало нічим незахищених робітників цього «похорону». Зараз, на місці закопаних хат лишилися лише невеликі пагорби-могильники, позначені радіаційними табличками. Такий захід - закопування хат, був вперше використаний в цьому селі. Таким чином, хотіли зменшити радіаційний вплив на людей, що лишилися працювати в зоні відчуження. Але на місці будівель продовжувала лишатися надзвичайно висока радіаційна активність.

 

Існує ще дві версії, чому село було зруйновано. За одною із них - щоб не лишати пусті хати біля АЕС. Ця версія також розповідає, що ніякого надзвичайного рівня радіації там не прослідковувалося. Але чи розгорнулася б масштабна ліквідація з такої простої причини?

 

За другою версією - це зробили, щоб відігнати від села мародерів. Вони, за легендами, могли жити в порожніх хатах тижнями, харчуючись лише суницями і п’ючи воду з радіоактивних колодязів. Вночі ж вони розгрібали хатнє начиння в пошуках золота і інших коштовностей.

 

Невідомо, яка саме із цих версій є правдивою. Збереглися відео і фото руйнування ліквідації Копачів, зняті співробітниками КГБ. Також відомо, що до знищення села, рік після аварії, ліквідатори намагалися за допомогою хімічних розчинів відмити хати від радіоактивного забруднення. Єдине, що лишилося від села - сільська рада, пам’ятник невідомому солдату, ферма і закинутий дитячий садок. Невідомо, чому його лишили. Можливо, хотіли перетворити на тимчасовий штаб ліквідації наслідків аварії.

 

Дитячий садок
Садок був побудований у 1967 році, про це свідчить бляшана табличка на фасаді: «Збудовано на честь 50-річчя великого Жовтня» (тобто Жовтневої революції). Вирізняється садок своїм архітектурним стилем дореволюційної поліської хати з рисами палладіанського стилю. Також будівля має фасад із грецькими колонами. Дуже дивно прослідковувати риси такого витонченого архітектурного стилю, що сягає ще у XIV століття у сільській будівлі, побудованій за часів СРСР. Виконаний будинок із цегли. Споруда є дуже міцною і якісно побудованою. Експерти передбачають, що вона переживе радянські багатоповерхівки Прип’яті.

 

При вході нас зустрічає ґанок, прикрашений дитячим плакатом, який розповідає про правила дорожнього руху. У навісі є люк, через який на ґанок під час дощів стікає радіоактивний бруд з даху.

Якщо увійти до будівлі, можна побачити з одного боку дитячі шафки, а з іншої куточок для батьків. Там й досі збереглися різні друковані замітки. Далі по коридорах можна увійти у дві спальні та бібліотеку. Точніше те, що від неї лишилося. Порожні стелажі, купу решток книг на підлозі, старі документи (заяви взяти дитину до садочка і рапорти вихователів). Також можна знайти стару радянську газету 1982 р. і дитячий журнал «Барвінок» 1984 р.

 

У садочку є дві спальні. Одна з них, обладнана двоповерховими ліжками, інша - одноповерховими. На підлозі звалені рештки білизни і матраців, але під металевими пружинами ліжок досі стоять дитячі нічні горщики. Деякі ліжка можна зустріти в зовсім не відповідних для цього кімнатах, наприклад, в ігровій. Є підозра, що такий гармидер спричинили мародери, шукаючи поживи. Своє зробив і час - штукатурка і фарба стін полущилися, але коричневий лінолеум й досі служить туристам.

 

Садочок також має свою туалетну кімнату. Скрізь розкидані предмети дитячого одягу та іграшки. Можна виокремити іграшкову кухонну плитку, страшних, із відсутніми очима, ляльок, проєктор для діафільмів. Також на відео, знятих шукачами пригод, можна розгледіти декілька похоронних вінків, які невідомо як потрапили у садок. Певно їх завезли колишні жителі села, що на поминальні дні приїздять на сільське кладовище.

 

От і все, що лишило село, засноване ще у 1685 році - радіоактивну будівлю дитячого садка, старі могили від хат і коротку чорно-білу документальну стрічку із ще щасливих днів життя. На даний момент, в селі ніхто не проживає, окрім туристів, що час від часу навідуються сюди з екскурсіями або ж - нелегально.