Пік Адама - Паломництво буддістів та весілля у Шрі Ланки
Затусивши у бро на відпочинок, моя наступна пригода була теж на два дні. Але тепер ночівля передбачалась на піку Адама - священної та другої за висотою горі на острові!
Я не розумів що там і як на місці, де залишати скутер, чи це національний парк чи що, але що було точно зрозуміло – це місце паломництва буддистів.
Але наче гору «контролювали» буддисти, особливо це було прикольно чути ввіду новин (в час мого перебування на острові) – в країні запровадили чрезвичайний стан по причині конфліктів поміж мусульман та, увага, буддистів! Саме тих, кого я вважав просто богами спокою;)
Тому мобільний зв’язок в той момент функціонував погано, та іноді я бачив військових зі зброєю та міліторізовану поліцію. Але загалом, основною релігією Шрі є Буддізм, тому з часом все мирним шляхом розрулилось.
Тим не менш, це ще не все з особливостей відвідання цієї гори - ще одним дивним бонусом було те, що до вершині були зроблені сходи! Сходи Карл!!
Коли я приїхав о першій ночі під дощем, та почав сходження - все було більше схоже наче я йду по базару, тільки постійно вгору.
Було багато магазинів, від їжі до якихось ніштяків, ліхтарі та місця для відпочинку. Коли я дивився фотки, шукав інфу, назва пік Адама та висота 2524 метра автоматично в моїй голові створювали епічні зображення якоїсь неходженої майже дикої природи, але ніяк не Барабашова зі ступеньками.
Саме сходження я почав пізно вночі, щоб на горі зустріти світанок, а також щоб не було спекотно й душно.
Зі мною по дорозі було багато інших поломників, які топали босими (навіть діти), хоча зривався дощ і було дійсно холодно – я вдягнув все що було.
На самій горі я вперся у величезну чергу – всі стояли прикластися до відбитків ступ самого Будди, чи то Адама, чи то ще когось;)
Простоявши чергу я побачив напис не фотогрофувати\знімати, а при вході та всередині стояли чотири неВеличких Ланкіських амбала-поліцая. Ну, Коля звісно ж послухався, безпаліво дістав гоупро і мамаамакрімінал все зняв так, щоб ніхто не помітив..
І що ви думаєте там в храмі на самій вершині?? Нічого! Нічого там нема!
І що ви думаєте там в храмі на самій вершині?? Нічого! Нічого там нема!
Ну, типу я зайшов, все в золоті і лепестках квітів, гроші накидані, всі такі цілують скло, під якою тряпочка. І знову гроші та квіти.
Я пороздивлявся, не помітив ніде ніяких слідів і здивований вийшов. Потім мій бро вже розказав – що вони там є, але під тряпочкою. Їх не видно і прибирають ту тряпочку лише раз на рік;)
Я пороздивлявся, не помітив ніде ніяких слідів і здивований вийшов. Потім мій бро вже розказав – що вони там є, але під тряпочкою. Їх не видно і прибирають ту тряпочку лише раз на рік;)
Паралельно на вулиці вже починався справжній дощ, вітер був неймовірно холодний, а я то хотів зустріти світанок. Буддисти все продумали, тож на вершині був насправді цілий храмовий комплекс – там були і місця для відпочинку.
Але бідося була в тому, що вони були просто в хламіну забиті народом, так що можна було лише стояти. Але спати дуже хотілось, тож походивши по тих кімнатах "відпочинку", які в принципі були проходами з дахом, я знайшов маленьке місце, де і втиснувся серед ланкійці які вже спали.
І як тільки-но я хотів сидячи поспати, як мені почали пропонувати одружитись;)
Всі життєрадісні ланкійці навколо прокинулись та були дуже зацікавлені мною та розпитували мене про все на світі, паралельно пропонуючи по ходу діла свої доньок для одруження, а те може й дружин, та постійно запитуючи – Ну чи не гарні в нас жінки!?)))
Я хвилин 20 якось зрулівал поки не зайшло ще двоє іноземців, і тільки-но вони почали питати звідки ті, я скориставшись нагодою хутко заснув, де скрізь сон чув як тепер вже їм пропонували своїх доньок, дружин чи когось ще;)
Всі життєрадісні ланкійці навколо прокинулись та були дуже зацікавлені мною та розпитували мене про все на світі, паралельно пропонуючи по ходу діла свої доньок для одруження, а те може й дружин, та постійно запитуючи – Ну чи не гарні в нас жінки!?)))
Я хвилин 20 якось зрулівал поки не зайшло ще двоє іноземців, і тільки-но вони почали питати звідки ті, я скориставшись нагодою хутко заснув, де скрізь сон чув як тепер вже їм пропонували своїх доньок, дружин чи когось ще;)
Прокинувшись від страшно холодного вітру в праву бочіну, я зрозумів що продрімав аж цілу годинку, і вже от зараз має бути світанок.
По азіатській традиції в храмі треба ходити босоніж – тому пересування по всій вершині було не з приємних – дощ, холодний мокрий камінь та пронизуючий холодний вітер. А ще повна відсутність будь якого світанку – все було в хмарах.
Але щасливий від того що я подрімав аж цілу годину, я почав спуск з піку і зрозумів одразу одне – спускатися звідти набагато важче аніж підніматися.
Та подолавши спуск я відправився назад, перед тим заїхавши на чайну плантацію, де в хащах чаю о першій ночі я ховав частину своїх шмоток (щоб не тягнути їх на спині на гору).
Коли вночі я то всьо маскував, то вибрав місце де мені здавалось мало хто зранку почне збирати чай чи взагалі ходити, поставив мітку на мапі і спокійно в темряві спєтляв.
Коли вночі я то всьо маскував, то вибрав місце де мені здавалось мало хто зранку почне збирати чай чи взагалі ходити, поставив мітку на мапі і спокійно в темряві спєтляв.
Зранку же прямо навпроти цього місця, через дорогу, я побачив величезну купу ланкійців, які збирали чай з тих кущів – прямо навпроти.
Вони здивовано дивились як з чаю я виносив пакунки та пхав їх в наплічник та скутер, але вони мабуть були б ще більш здивовані якби знайшли цей приз з їжею без мене ;)
Тож назад я їхав ситий та по мальовничим гірським дорогам, де майже половину всього часу йшов лютий дощ.
Тож назад я їхав ситий та по мальовничим гірським дорогам, де майже половину всього часу йшов лютий дощ.
По факту в мене зайняло весь день їхати назад, бо дорога була вкрай слизька, тож два рази я дріфтанул з дороги в схил гори – гума на скутері була лиса як Влад Яма, а мокра рівна дорога просто як скло.
Потім був ще дуже крутий перевал, де піднявшись на висоту дощ скінчився бо я заїхав просто в хмару – видимість була метрів 5, абсолютна мертва тиша, немає ні однієї людської істоти на дорозі, паливо в скутері майже скінчилось і жодного тобі поселення та заправки навколо - я вже було думав що так і залишусь в цьому ланкійському Silent Hill..
Потім був ще дуже крутий перевал, де піднявшись на висоту дощ скінчився бо я заїхав просто в хмару – видимість була метрів 5, абсолютна мертва тиша, немає ні однієї людської істоти на дорозі, паливо в скутері майже скінчилось і жодного тобі поселення та заправки навколо - я вже було думав що так і залишусь в цьому ланкійському Silent Hill..
Як я і казав – час на цьому острові летить якось занадто швидко, і тому два тижні виявилось вкрай замало. Якось непомітно вже за пару днів я мав літак у Куалу-Лумпур, а по факту я встиг лише дослідити трішки південної частини острова.
Тож наостанок я вирішив заскочити в центральну частину Шрі Ланки, бо ще один мій крутий хост запросив мене відвідати з ним Буддійське весілля!
А так як ця можливість в Індії зірвалась, то просто було грішно не рванути в іншу частину острова на цей двіж-паріж.
Зупинився я в справжньому мальовничому селі поміж рисових плантація десь далеченько за містом, де звідки ми разом з моїм хостом Асанка поїхали дивитись його дійсно стародавнє місто – така собі машина часу, але з білими туристами і скутерами навколо ;)
Зупинився я в справжньому мальовничому селі поміж рисових плантація десь далеченько за містом, де звідки ми разом з моїм хостом Асанка поїхали дивитись його дійсно стародавнє місто – така собі машина часу, але з білими туристами і скутерами навколо ;)
Але основне дійство було на ранок наступного дня. Ми дочекались друзів Асанки та всією бандою в 5 скутерів та 10 людей рванули на весілля до їх друга, які вже всі в параді Короля та Королеви приймали вітання та подарунки від гостей.
Що прикольно - мені дали замість штанів їх традиційну чоловічу сукню, тож я був той ще стіляга, при чому один серед нашої компанії.
Що прикольно - мені дали замість штанів їх традиційну чоловічу сукню, тож я був той ще стіляга, при чому один серед нашої компанії.
Цей шмат полотна обмотувався навколо ніг, тож це плаття реально заважало нормально ходити, а коли я сідав на скутер то воно стрьомно так, та інтимно підіймалось вище колін, показуючи всім мої волосаті ноги ;D
Тож з моїм платтям ми трошки запізнились на традиційну частину, але в принципі, не рахуючи давніх традиційних нарядів, все виглядало дуже схожим на звичайні західні традиції – вітаю, подарунок, дякую, фото;)
Потім були танцюлі, стіл, двіж паріж діскач, аж раптом – кінець. Ну тобто ми прїхали десь о 11 (початок був наче о 10), о 14 вже загальний хеппі-енд двіжухи, в 15 всі вже роз’їхались. Я такий типу всмислєєє, сама спека тільки має починатись, а як же рейв і п’яні бійки до вечора?? Тамада, конкурси, отетоотвсьо? Але буддісти не п’ють, – тому до обіду і по хатах;)
Тож ми ще посиділи на хаті у друзів, відпочили, і вже на наступний день я топав в аеропорт на літак в Малайзію, де мене чекали вкрай неприємні пригоди..
Тож з моїм платтям ми трошки запізнились на традиційну частину, але в принципі, не рахуючи давніх традиційних нарядів, все виглядало дуже схожим на звичайні західні традиції – вітаю, подарунок, дякую, фото;)
Потім були танцюлі, стіл, двіж паріж діскач, аж раптом – кінець. Ну тобто ми прїхали десь о 11 (початок був наче о 10), о 14 вже загальний хеппі-енд двіжухи, в 15 всі вже роз’їхались. Я такий типу всмислєєє, сама спека тільки має починатись, а як же рейв і п’яні бійки до вечора?? Тамада, конкурси, отетоотвсьо? Але буддісти не п’ють, – тому до обіду і по хатах;)
Тож ми ще посиділи на хаті у друзів, відпочили, і вже на наступний день я топав в аеропорт на літак в Малайзію, де мене чекали вкрай неприємні пригоди..