Миколаївський собор, Кременець

В центрі Кременця не завжди возвеличувався такий красивий собор яким ми можемо бачити його сьогодні і називався він спочатку зовсім не Свято-Миколаївський собор.

 

Історія
А розпочалося усе 5 червня 1538 року в Кракові, саме тоді володарка Польського королівства Бона Марія Сфорца д'Арагона подарувала свій привілей на володіння "дерев'яного храму у підніжжя укріпленої твердині на гребені скелі", освячений і названий на честь Успіння Пречистої Діви Марії.

 

Достеменно не відомо чи орден францисканців запросив у Кременець луцький біскуп Марцін Шишковський, чи ні, але ченці даного ордену отримали цей костел у своє розпорядження. Тоді і почалася розбудова храму з прилеглою територією, яка перетворилося в цілий комплекс будівель (келії, каплиця), з трьох сторін огороджений кам'яною стіною і ровом з підйомним мостом перед надбрамною вежею. Сам же храм збудували у камені в 1636 році з підлогою з тесаного каменю, під яким знаходилися сім льохів для поховання удостоєних цієї високої честі померлих.

 

За історичними даними францисканці зуміли створити у Кременці чисельну громаду завдяки своїм вмінням зацікавити прихожан. За легендою, у храмі перед Великоднем ставили плащаницю з ляльками воїнів, що кліпали очима і рухалися, а відбувалося це завдяки особливим механізмам які задіювалися від ледь помітного руху підлоги по якій йшли люди. Ті часи були часами найбільшого розквіту для францисканського костелу, завдяки прихильності багатих і шляхетних родин Речі Посполитої храм був багатий на дорогоцінне церковне начиння та володів величезною на той час бібліотекою. А потім, після 1651 року стався занепад: епідемія спорожнила келії - ченці загинули, а майно храму розграбували.

 

Храм почали відбудовувати у 1660 році фактично з нуля, але парафія монастиря розширювалася і на його базі діяло вже три братства: в ім'я святого Франциска (існувало завжди), Пресвятої Діви Марії Шкаплерної (засновано 16 липня 1700 року) і на честь святої Анни (26 липня 1750 року). В кінці XVIII сторіччя внутрішній обсяг храму збільшили шляхом прибудови двох бічних нефів і зовнішній декор отримав риси бароко, також побудували двохярусну вежу-дзвінницю.

 

Після поразки польського повстання 1830-1831 за указом імператора Миколи І, у 1832 році монастир закрили. Його територію і споруди отримала православна Церква. Монастирський костел був переосвячений у Свято-Миколаївський собор.

 

Сьогодення
Сьогодні, прогулюючись центром Кременця, ви точно звернете увагу на цей біло-блакитний храм. Він чудово зберігся до наших днів: чернечий корпус, дзвінниця та фрагменти мурованої огорожі з нішами, в яких колись були зображення євангельських сцен. Варто зайти всередину щоб відчути атмосферу святості, адже стіни в ньому «чули» тисячі молитов. Зафіксувати в пам’яті різні елементи дерев’яного декору, іконостас, ікони. Наприклад, унікальну рельєфну ікону святого Онуфрія. Тут і донині проводяться богослужіння, а у вівтарі храму і досі зберігається дарохранительниця подарована імператором Олександром III. Впевнені, кожен зможе віднайти своє особисте відчуття у стінах цього історичного храму.

 

Як дістатися?
Громадським транспортом:
По місту до храму можна доїхати автобусами маршрутів № 2 та № 13. Зупинка “Гора Бона”, біля підніжжя якої і знаходиться собор.

На авто:
Власним автотранспортом або громадським транспортом з Тернополя, Рівне до Кременця.