Розкопки палацу князів Любомирських, Рівне

У XVIII столітті сюди приїздили на бали в каретах, через рови до палацу вели підйомні мости, а гостей зустрічали кам’яні лицарі при вході. У XXI столітті на цьому ж місці — звичайна паркова алея, лавки й кілька старих дерев, повз які щодня проходять рівняни, навіть не здогадуючись, що ступають по фундаменту княжої резиденції.

Це — сліди палацу князів Любомирських, споруди, яку сучасники називали «Рівненською Венецією», а радянська влада розібрала на цеглу.

Карточка локації

Що це таке і чому туди йдуть

Сьогодні на місці палацу — міський парк. Але під газонами й алеями збереглися фундаменти й підземні споруди колишньої резиденції, які час від часу досліджують археологи. Саме ці розкопки й рештки садиби «На гірці» стали окремою точкою на туристичній мапі Рівного.

Йдуть сюди не за «вау-картинкою» — цілих стін тут немає. Йдуть за історією: щоб постояти на місці, де колись був один із найрозкішніших палаців Волині, і відчути, як легко ціле століття блиску може перетворитися на паркову алею.

Історія: від венеційського блиску до купи цегли

У 1738 році князь Станіслав Любомирський звів у Рівному великий двоповерховий мурований палац у стилі бароко — на місці давніших укріплень, у межах колишньої бастіонної фортеці. Резиденцію будували з розмахом: бічні павільйони з’єднувалися з головним корпусом критими галереями за принципом «палладіанської вілли».

Та найбільше вражав не сам палац, а те, що його оточувало. Навколо розкинувся парк зі скульптурами, альтанками, імітаціями античних руїн, каруселями й зонами відпочинку. Резиденцію оточували ставки й канали, утворені в басейні річки Усті, а до входу вели підйомні мости. За цю систему води містяни й прозвали садибу «Рівненською Венецією».

Скульптури лицарів при вході, канали, підйомні мости, штучні «руїни» для краси — усе це стояло там, де сьогодні звичайний міський парк.

Занепад

Розкіш виявилася недовговічною. Уже з 1836 року власники залишили палац, і він почав занепадати. У 1927 році резиденцію пошкодила пожежа, а під час Другої світової війни, до 1945 року, споруду остаточно зруйнували.

Те, що недопалила війна, добила «господарність» повоєнних років: пізньобарокову будівлю, яка довго була символом міста, розібрали цеглина за цеглиною. Сьогодні про колишній палацовий комплекс нагадують хіба що кілька старих дерев у центральному парку — та фундаменти під землею, які раз по раз відкривають археологи.

Легенди та підземелля

Магнатські палаци майже завжди обростають історіями про таємні ходи — Любомирські не виняток.

1. Підземні ходи «На гірці»

Найживучіша рівненська легенда — про мережу підземель, що нібито з’єднувала палац із іншими частинами міста. Частину підземних споруд садиби справді задокументовано, тож історія не зовсім на порожньому місці. А от де закінчуються факти й починаються міські перекази — досі сперечаються краєзнавці.

2. Скарб, що пішов під воду

Раз палац стояв серед каналів і ставків — не обійшлося без легенди про цінності, які господарі поспіхом утопили чи сховали перед втечею. Шукачів ця історія надихала не одне покоління; знахідок, гідних легенди, поки що ніхто не пред’явив.

Що подивитися на місці

Місце розкопок. Відкриті археологами фундаменти й рештки підземних споруд — головна причина прийти саме сюди.

Парк імені Шевченка. Простір колишньої «Рівненської Венеції». Старі дерева тут — майже єдині живі свідки палацової доби.

Рівненський краєзнавчий музей. Щоб побачити, який вигляд мав палац, варто звіритися зі старими фото й музейною експозицією — на самому місці уява працює значно краще.

Як дістатися

Пішки. Локація — у самому центрі Рівного, у районі Парку культури імені Шевченка. Якщо ти в місті, дійти можна пішки від центральних вулиць за кілька хвилин.

Авто й транспорт. Рівне — великий обласний центр на заході України з розвиненим транспортом. До центру дістанешся будь-яким міським маршрутом; біля парку є де лишити авто.

Порада. Заздалегідь поглянь на історичні фото палацу — так прогулянка з «просто парку» перетвориться на подорож у часі.

Чек-лист мандрівника

• Старі фото палацу: без них на місці видно лише парк.
• Камера: зніми контраст «тоді й тепер».
• Зручне взуття: прогулянка парком і нерівними ділянками розкопок.
• Цікавість: головна цінність локації — історія, а не видовище.

Що НЕ варто: чекати на цілі палацові стіни — від резиденції лишилися фундаменти, а не «замок із листівки».

Питання, які виникають найчастіше

Що збереглося від палацу Любомирських?

Самого палацу немає — його зруйнували й розібрали на цеглу. Збереглися фундаменти й частина підземних споруд садиби, які досліджують археологи.

Чому палац називали «Рівненською Венецією»?

Резиденцію оточували ставки й канали, утворені в басейні річки Усті, а до входу вели підйомні мости. Через цю «водну» систему садибу й прозвали Венецією Рівного.

Чи можна спуститися в підземелля?

Вільного туристичного входу в підземні споруди немає — це об’єкт досліджень. Самовільні спуски небезпечні, тож із цим питанням краще орієнтуватися на офіційні музейні чи екскурсійні програми міста.

Скільки часу закласти на огляд?

Достатньо 30–45 хвилин на саму локацію. Якщо додати краєзнавчий музей і прогулянку центром — вийде приємні пів дня.

Палац Любомирських — рідкісний приклад того, як місце може повністю зникнути, але не зникнути зовсім. Тут немає що фотографувати в класичному сенсі: ні веж, ні залів, ні мостів. Є лише земля, кілька дерев і фундамент, на якому колись трималася «Рівненська Венеція».

І, можливо, саме в цьому головний урок локації: блиск минає швидше, ніж здається, а пам’ять про нього доводиться відкопувати в буквальному сенсі.