Пасаж, Дерибасівська, Одеса

Підніми голову на розі Дерибасівської та Преображенської — і над тобою нависне ціла юрба з каменю: атланти, німфи, амури, маски левів і жінки з ріжками достатку. Близько сотні скульптур на одному фасаді.

Одесити проходять повз майже не помічаючи. А дарма: це Пасаж — будинок, який сто з гаком років тому будували як храм торгівлі, а вийшов палац.

Карточка локації

Що це таке і навіщо їхати

Пасаж — це крита торгова галерея наскрізного типу: заходиш з однієї вулиці, проходиш під скляним дахом повз вітрини й виходиш на іншу. У кінці XIX століття такі «пасажі» були останнім писком європейської моди, і Одеса, місто-порт із характером, не могла лишитися осторонь.

Їдуть сюди за двома речами. По-перше, за фасадом — це один із найбагатших на скульптуру будинків Одеси, справжній підручник з еклектики й необароко. По-друге, за внутрішньою галереєю зі скляним перекриттям, де навіть у похмурий день світло ллється згори, а кожна деталь ліпнини намагається перекричати сусідню.

Історія

Будівлю звели у 1898–1899 роках на замовлення купця першої гільдії Мойсея Менделевича — хлібного експортера, який вирішив увічнити своє ім’я не пам’ятником, а будинком, що приноситиме гроші. І увічнив: торговий комплекс довго називали просто «Пасажем Менделевича».

Проєкт вів архітектор Лев Влодек — той самий, чию руку видно в багатьох найефектніших будинках Одеси. Над декором працювали скульптори Товій Фішель і Самуїл Мільман. Перші поверхи від початку відводили під торгівлю, верхні — під житло й заклади.

Пожежа, яка змінила вигляд будинку

30 жовтня (12 листопада за новим стилем) 1901 року у Пасажі сталася велика пожежа. На верхньому поверсі тоді розташовувалася жіноча гімназія — і трагедія забрала людські життя: загинули діти, а також пожежники, на яких обвалилися сходи.

Після відбудови Пасаж змінив силует. Зник купол, зникла й частина скульптурного оздоблення на аттику з боку Преображенської. Тож сьогоднішній багатий фасад — це ще скромніша версія того, чим будинок був до пожежі.

Дім, який задумувався як гімн комерції, отримав власну темну легенду вже на третьому році життя — і відтоді носить її разом із сотнею кам’яних усмішок на фасаді.

Готель «Пасаж»

Під час перебудов частину приміщень з боку Дерибасівської переобладнали під готель з тією самою назвою — «Пасаж». Він отримав окремий вхід просто з вулиці, тож і сьогодні можна не лише пройти галереєю, а й зупинитися в історичних стінах у самісінькому серці міста.

Легенди та деталі

1. Алегорії торгівлі над головами

Скульптурна програма фасаду — не просто краса заради краси. Тут читаються алегорії достатку, ремесел і торгівлі: ріжки достатку, постаті, що символізують промисловість і науку. Менделевич буквально замовив собі рекламу, висічену в камені.

2. Світло, яке продавало товар

Скляне перекриття галереї було не лише ефектним, а й комерційно хитрим: денне світло вигідно показувало товар у вітринах, коли електричне освітлення ще вважалося розкішшю. Гарний дах — і той працював на касу.

Що подивитися на місці

Фасад на розі. Найбагатша скульптурна частина. Стань через дорогу, щоб охопити поглядом усю кам’яну юрбу, і не забудь ширококут.

Внутрішня галерея. Пройди наскрізь під скляним дахом — саме тут відчувається первісна ідея «вулиці під стелею».

Деталі ліпнини. Маски, гірлянди, обличчя над вікнами — кожне трохи різне. Гра «знайди дві однакові» тут програшна за визначенням.

Як дістатися

Пішки. Пасаж стоїть на розі Дерибасівської та Преображенської — це самісінький центр. Від Думської площі та Приморського бульвару — кілька хвилин прогулянки.

Авто й транспорт. До центру Одеси легко дістатися громадським транспортом; з паркуванням у пік сезону складно, тож зручніше лишити авто трохи далі й дійти пішки.

Доступ. Фасад і галерея відкриті завжди. Заходити всередину галереї найкраще вдень, коли працюють заклади.

Чек-лист мандрівника

• Ширококутна оптика: фасад інакше не вмістиш у кадр.
• Час на каву: навколо — вся туристична Дерибасівська.
• Ранок або вечір: бокове світло гарно ліпить рельєф скульптур.
• Погляд угору: найцікавіше тут — над рівнем вітрин.

Що НЕ варто: судити про будинок лише з рівня першого поверху — уся магія Пасажу починається там, куди не дивиться поспішний перехожий.

Питання, які виникають найчастіше

Хто й коли збудував Пасаж?

Будинок звели у 1898–1899 роках на замовлення купця Мойсея Менделевича за проєктом архітектора Лева Влодека; над скульптурою працювали Товій Фішель і Самуїл Мільман.

Чи можна зайти всередину?

Так, внутрішня галерея зі скляним дахом наскрізна й відкрита; з боку Дерибасівської працює готель «Пасаж» з окремим входом.

Чому фасад виглядає «незавершеним» зверху?

Після великої пожежі 1901 року будинок відновили без купола та частини скульптур на аттику з боку Преображенської.

Скільки часу закласти на огляд?

Пів години–сорок хвилин вистачить, щоб обійти фасад і пройти галереєю; з кавою поруч легко розтягнути на годину.

Пасаж — це Одеса в концентрованому вигляді: розкіш напоказ, комерційна хватка, трохи трагедії й море деталей, повз які більшість проходить, не задираючи голови.

Зупинися на розі, подивися вгору — і сотня кам’яних облич подивиться на тебе у відповідь. Вони бачили тут і блискучі вітрини, і пожежу, і сто років міського життя. І, схоже, готові дивитися ще стільки ж.