Міський парк В.Правика, Ірпінь

Цей хлопець не дожив до 24 років. У ніч на 26 квітня 1986-го лейтенант Володимир Правик першим повів свій підрозділ гасити пожежу на даху Чорнобильської станції — без захисту, не знаючи, що реактор уже відкритий. Через два тижні його не стало.

Сьогодні в центрі Ірпеня є парк, названий його ім’ям. Звичайний міський парк зі стежками, лавками й дитячим майданчиком — але з пам’ятником і історією, від якої тиша між деревами набуває іншого сенсу.

Карточка локації

У цій статті

1. Що це таке і чому туди йдуть
2. Історія: парк і людина, чиє ім’я він носить
3. Історії, які тут розповідають
4. Що подивитися на місці
5. Як дістатися
6. Чек-лист мандрівника
7. Питання, які виникають найчастіше

Що це таке і чому туди йдуть

Парк імені Володимира Правика — це головний міський парк Ірпеня, зелений прямокутник майже 3,8 гектара просто в центрі міста. Сюди приходять не за екстремальними враженнями, а за звичайним людським спокоєм: погуляти, випити кави, відпустити дитину на майданчик, посидіти під соснами.

Ірпінь узагалі називають «містом парків» — зелених зон тут кілька, і Правика серед них найцентральніший. Після реконструкції 2014 року парк отримав пішохідні й велосипедні доріжки, вхідну групу, дитячі та спортивні (воркаут) майданчики, зони відпочинку й нові насадження.

Але головна причина, чому варто сюди зайти усвідомлено, — не доріжки. А ім’я. Бо за ним стоїть одна з найсильніших історій української мужності ХХ століття.

Історія: парк і людина, чиє ім’я він носить

Парк заклали ще на початку 1980-х як звичайну зону відпочинку радянського містечка. У 2014 році почалася масштабна реконструкція, і 19 грудня того ж року оновлений парк відкрили заново. Саме тоді він остаточно закріпив за собою роль головного громадського простору Ірпеня.

Хто такий Володимир Правик

Володимир Павлович Правик народився 13 червня 1962 року. До своїх 23 років він уже був лейтенантом і начальником варти воєнізованої пожежної частини, що охороняла Чорнобильську АЕС.

У ніч на 26 квітня 1986 року, коли стався вибух на четвертому енергоблоці, саме варта Правика першою прибула гасити пожежу. Вони працювали на даху реактора без жодного захисту від радіації — ніхто тоді не розумів справжнього масштабу того, що сталося. Правик отримав смертельну дозу опромінення.

Між пожежею на даху ЧАЕС і смертю Правика минуло лише два тижні. 11 травня 1986 року його не стало. Йому було 23.

Правика поховали в Москві, у запаяній труні — тіло було надто радіоактивним. Посмертно йому присвоїли звання Героя. А в Ірпені, місті, з яким пов’язана його родина, наприкінці 1980-х у парку встановили пам’ятник — одному з перших ліквідаторів аварії. Згодом парк офіційно назвали його ім’ям.

Парк, який пережив ще одну війну

2022 рік дописав до історії парку нову, важку сторінку. Ірпінь опинився в епіцентрі боїв за Київ, був частково окупований і перетворився на сіру зону. Місто звільнили 28 березня 2022 року, але до того часу значна частина міської інфраструктури була пошкоджена.

Місто, назване парком на честь людини, що рятувала інших ціною життя, саме стало символом стійкості. У цьому є щось дуже точне.

Історії, які тут розповідають

Легенд у звичному сенсі тут немає — це міський парк, а не покинутий замок. Зате є кілька оповідей, від яких історія місця звучить інакше.

1. Очі, що змінили колір

Серед розповідей про чорнобильських пожежників є одна, яку переказують про Правика: нібито від колосальної дози опромінення колір його очей за лічені дні змінився з карого на ясно-блакитний. Документально це підтвердити складно, але образ хлопця, якого радіація змінила буквально на очах, став частиною народної пам’яті про «перших».

2. Вони знали, що не вийде врятуватися

Місцеві старожили люблять нагадувати: пожежники тієї ночі їхали гасити «звичайну» пожежу, а не катастрофу планетарного масштабу. Та коли стало зрозуміло, чим це обернеться, ніхто не відступив. Саме тому парк — не просто зелена зона, а тихий пам’ятник вибору, який ці люди зробили.

Що подивитися на місці

Пам’ятник Володимиру Правику. Головна смислова точка парку. Біля нього щороку до роковин Чорнобильської катастрофи (26 квітня) збираються містяни.

Алеї та зони відпочинку. Доглянуті доріжки під соснами, лавки, простір для повільної прогулянки. Восени тут особливо красиво.

Дитячі та спортивні майданчики. Сучасні майданчики й воркаут-зона — зручно, якщо ви з дітьми або хочете розім’ятися.

Велодоріжки. Парк інтегрований у мережу пішохідно-велосипедних маршрутів Ірпеня — можна приїхати на велосипеді й продовжити маршрут до інших зелених зон міста.

Як дістатися

Електричкою. Найзручніше з Києва — приміська електричка з вокзалу до станції «Ірпінь». Далі кілька хвилин пішки до центру міста, де й розташований парк.

Авто. З Києва — через Варшавську трасу або Житомирську, орієнтовно 25 км. У місті орієнтир — перетин вулиць Садової та Соборної.

Маршруткою. З Києва до Ірпеня регулярно ходять маршрутки (зокрема від станцій метро на правому березі). У місті — до центру.

Вхід вільний, парк відкритий цілий рік. Найприємніше тут у теплий сезон і золотою осінню.

Чек-лист мандрівника

Що варто взяти:

• Каву чи термос: ідеально для повільної прогулянки під соснами.
• Самокат або велосипед: парк дружній до колес, поряд є велодоріжки.
• Плед: для пікніка на траві в теплий сезон.
• Фотоапарат: восени тут дуже фотогенічно.
• Трохи часу на пам’ятник: зупиніться біля нього й прочитайте, кому він присвячений.

Що НE варто: ставитися до пам’ятника як до фону для смішних селфі — історія за ним надто серйозна.

Питання, які виникають найчастіше

Скільки коштує вхід?

Нічого. Це відкритий міський парк із вільним входом цілий рік.

Чи варто їхати спеціально з Києва заради парку?

Сам по собі це невеликий міський парк. Але його логічно поєднати з прогулянкою Ірпенем — містом парків зі своєю історією, особливо вагомою після 2022 року.

Чи підходить парк для дітей?

Так, тут є сучасні дитячі та спортивні майданчики, рівні доріжки для самокатів і велосипедів. Це одне з найзручніших місць для родин в Ірпені.

Хто такий Правик, на честь якого названо парк?

Володимир Правик — 23-річний лейтенант-пожежник, чия варта першою гасила пожежу на ЧАЕС у ніч на 26 квітня 1986 року. Він отримав смертельну дозу радіації й помер за два тижні.

Коли краще приходити?

У теплий сезон і восени. До 26 квітня, у роковини Чорнобильської катастрофи, біля пам’ятника відбуваються заходи вшанування.

Парк Правика легко проскочити як «ще один міський сквер» — із лавками, дітьми на самокатах і людьми з кавою. Та якщо на хвилину зупинитися біля пам’ятника, цей звичайний спокій раптом стає глибшим.

Бо за ним — 23-річний хлопець, який поїхав гасити вогонь, з якого не повертаються. І ціле місто, яке через десятиліття саме встояло у вогні. Іноді найтихіше місце в місті виявляється найголоснішим.