Пам'ятник Артему, Мемориальний комплекс Другої Світової Війни, Святогірськ

Двадцять два метри заввишки. Кілька тисяч тонн залізобетону. Кутаста постать, складена з геометричних блоків, наче робот із 1920-х. І все це стоїть на крейдяній горі над Сіверським Дінцем уже майже сто років.

Пам’ятник Артему у Святогірську — один із найбільших і найдивніших монументів радянської доби в Україні. Його неможливо сплутати ні з чим: це не «дядько з простягнутою рукою», а сміливий кубістичний експеримент, який пережив свого автора, свою ідеологію, а тепер переживає й війну.

Карточка локації

Що це таке і чому туди їдуть

Формально це пам’ятник Федору Сергєєву — більшовицькому діячеві, відомому під псевдонімом Артем. Та насправді туристів сюди вабив не Артем, а форма: монумент — зразок раннього радянського конструктивізму й кубізму в монументальній скульптурі. Таких сміливих робіт у бетоні майже не лишилося.

Стоїть він над Святогірськом — одним із найкрасивіших куточків Донеччини, поряд зі Святогірською лаврою, крейдяними скелями й сосновими лісами. До 2022 року це був популярний туристичний край, а постать Артема на горі — його обов’язковий кадр і орієнтир, видимий здалеку.

Історія

Монумент звели 1927 року за проєктом видатного скульптора Івана Кавалерідзе — людини, яка увійшла в історію і як скульптор, і як кінорежисер. Кавалерідзе працював у новаторській манері: він складав фігуру з великих геометричних об’ємів, відмовляючись від «гладкого» реалізму на користь рубаної, майже архітектурної форми.

Постать заввишки близько 22 метрів виконали із залізобетону. Гору під нею фактично перетворили на постамент — тож сумарно велетень підноситься над долиною Сіверського Дінця на десятки метрів. Це робило його видимим за кілометри й перетворювало на головну домінанту краєвиду.

Подібний кубістичний пам’ятник Артему Кавалерідзе створив і в Кам’янському — але той не пережив радянської доби. Святогірський лишився чи не єдиним великим уцілілим зразком цієї манери.

Мистецтво проти ідеології

Парадокс монумента в тому, що з роками його цінність змістилася. Постать ставили на честь радянського функціонера — а лишилася вона в історії передусім як пам’ятка авангардної скульптури. Саме тому під час декомунізації об’єкт не знесли, а переосмислили: офіційно його перейменували, наголосивши на авторстві Кавалерідзе, а не на постаті Артема.

Війна

2022 рік приніс на Святогірщину важкі бої. Місто й околиці потрапили в зону активних дій, і монумент не лишився осторонь: на постаменті є слід від прямого влучання снаряда. Попри це велетень устояв — станом на середину 2020-х він і далі підноситься над Дінцем, хоч і з рубцями війни.

Безпека: чому туди зараз не їдуть

Це не та локація, куди можна зібратися на вихідні. Святогірськ і вся ця частина Донеччини — прифронтова зона. Тут зберігається загроза обстрілів, а навколишні ліси й узбіччя можуть бути замінованими. Туристичні поїздки сюди наразі небезпечні для життя.

Поки тривають бойові дії, найрозумніше — милуватися монументом за давніми фото й відео, а планувати реальну поїздку лише після деокупації, розмінування й офіційного дозволу на відвідування. Перед будь-якою спробою — перевіряйте актуальні повідомлення місцевої влади та військових адміністрацій.

Що подивитися поряд (у мирний час)

Святогірська лавра. Один із найважливіших монастирів України, вписаний у крейдяні скелі над річкою. До війни — головний магніт регіону.

Крейдяні гори та Сіверський Донець. Унікальний краєвид із білими схилами, сосною й закрутами річки.

Сам монумент. Найкращі ракурси — знизу, від річки, коли постать «виростає» з гори, і збоку, де видно його кубічну будову.

Як дістатися (на майбутнє)

У мирний час до Святогірська діставалися автомобілем або потягом через Донеччину, а далі — пішки на гору до монумента стежками над Дінцем. Наразі ці маршрути недоступні для безпечних поїздок, тож конкретні інструкції втратили актуальність. Орієнтуйтеся на ситуацію після завершення бойових дій.

Чек-лист мандрівника

• Перевір статус регіону — перед будь-якими планами щодо Святогірська.
• Не їдь у прифронтову зону заради фото — це загроза життю.
• Стеж за офіційними джерелами щодо деокупації та розмінування.
• Збережи маршрут «на потім» — край вартий повернення в мирний час.
• Що не варто: сходити з доріг і наближатися до незнайомих об’єктів у зоні бойових дій.

Питання, які виникають найчастіше

Чи вцілів пам’ятник Артему?

Так. Попри бойові дії та слід від влучання на постаменті, монумент устояв і станом на середину 2020-х продовжує підноситися над Сіверським Дінцем.

Чи можна туди поїхати зараз?

Ні, це небезпечно. Святогірськ — прифронтова зона з ризиком обстрілів і мінування. Поїздки варто відкладати до завершення бойових дій і офіційного дозволу.

Чому пам’ятник не знесли під час декомунізації?

Бо його цінність — не в постаті Артема, а в авторстві Кавалерідзе та рідкісній кубістичній формі. Його переосмислили як пам’ятку мистецтва, а не ідеології.

Хто такий Іван Кавалерідзе?

Видатний український скульптор і кінорежисер, новатор у монументальному мистецтві. Святогірський монумент — одна з його найвідоміших робіт.

Велетень над Дінцем встиг побачити багато: зміну епох, перейменування, війну. Він планувався як символ влади, а став символом стійкості мистецтва, яке переживає тих, хто його замовляв.

Колись до нього знову водитимуть екскурсії — уже не до «пам’ятника Артему», а до велетня Кавалерідзе, що вистояв. А поки що найкраще, що ми можемо для нього зробити, — дочекатися миру й не ризикувати життям заради кадру.