Литва - Ісландія травень 2018. Частина 4
Ісландські Мальдіви, тупіки, морські котики, термальні ванночки і все наймиліше, що з вами може трапитись в Ісландії...
8 травня
Сьогодні на нас чекали DRANGSNES HOT POTS - безкоштовні термальні ванночки просто посеред дороги.
Перша задача, з якою ми зіштовхнулись - у нас не було точних координат тих ванночок, а просто місто, в якому вони мали бути. Ми їхали по дорозі і хз куди їхати. Знайшли кармашик і вирішили в ньому зупинитись, щоб подумати куди далі їхати. Виявилось, що за кармашиком прямо на березі фьорду і є ті ванночки. Поруч роздягальня/туалет/душ.
Ванночок було 3. В крайній сиділо 2 євреї - симпатичні хлопці років 30. Але 2 інші були не зайняті.
Я приймала душ останньою. Виходжу, дивлюся, мої любі попутники сидять у ванночці з євреями, а 2 інші як і раніше не зайняті. Думаю, чи все у них добре?
- А чому ви всі разом сидите?
- А ти спробуй воду:)
Вмочую ногу в першу - холодна, вмочую ногу в другу - заледве не окріп.
- Посуньтесь, будь ласка) - і лізу 8-ю в ванночку з водою нормальної температури :)
Чи варто писати, що вилазила я з тієї ванночки останньою?) Це, напевно, топ-місце, в Ісландії, яке мені запам’яталось. І якщо зара мені дати можливість потрапити тільки в одне місце в Ісландії і запитати куди я хочу, я б вибрала саме їх.
Далі ми поїхали до 66 траси, яка виявилась зачиненою. Вирішили повернутись до 61 в горах - вона виявилась нерозчищеною. Вирішили взагалі начхати на цей півострів, виїхати з нього і поїхати далі, але доїхавши до розвилки повернули направо і поїхали до найзахіднішої точки Європи і так називаємих Мальдівських пляжів - пляжів з білим піском.
Цього дня ми встигли доїхали до міста Flókalundur. Тут же заночували в закритому кемпінгу. Доволі приємне місце. Поруч протікає струмочок, з якого ми набирали воду і в якому мили казанок, а наступного ранку чистили зуби.
9 травня
З самого ранку поїхали в напрямку місць, які планували відвідати.
По дорозі нам трапився цікавий покинутий корабель GARÐARBA 64 і літачок американських повітряних сил на вигляд часів Другої Світової. Корабель, на відміну від попереднього, доволі гарно зберігся і по ньому можна було походити, спуститися в каюту і в капітанську рубку.
Далі на нас чекав пішохідний трек на Найзахіднішій точці Європи з кручами, тупіками і типовим ісландським вітром.
На Мальдівських пляжах ми просто пофоткали все з вікон, бо по гудінню вітру і тріпотінню позашляховика було зрозуміло, що за межами автівки є всі шанси бути знесеними вітром.
По дорозі таких пляжів траплялося ще три. Один з них був безпосередньо перед Найзахіднішою точкою. Він зацікавив тільки мене і Світличну. Не повівся навіть Сергейцев, який не пропускав жодної можливості пофотографувати.
Потім був довгий-предовгий переїзд гарнющими фьордами і EIRIKSSTADIR - VIKING LONGHOUSE - національний ісландський будиночок.
Заночували в покинутому будинку фермера.
10 травня
Прокинулись, приготували сніданок і поїхали до музею акул. Його відвідати захотіли тільки Little Blind Chicken і Надя. Маршрут складала Little Blind Chicken, але смаки дещо відрізнялися. Little Blind Chicken і Ваня Бобирь не завжди виходили до водоспадів, я - не музейна дівчинка, тож якщо була нагода пропустити музей, ми його пропускали. При цьому намагалися рухатись, щоб захопити все важливе. Але найвідоміший гейзер на старті провтикали, а в кінці мандрівки до нього було далеко їхати, а часу лишалось мало.
З вікон подивились на BERSERKJAHRAUN - лавові поля, порослі мохом.
Знову ж таки з дороги зацінили GRUNDARFOSS WATERFALL, оскільки водоспад був відгороджений фермерами.
Потім відвідали KIRKJUFELLSFOSS і, напевно, найпопулярнішу гору в Ісландії KIRKJUFELL MOUNTAIN.
Шукаючи під’їзд до СНАЙФЕДЛЬСЙЁКЮДЛЬ - згаслого вулкану, знайшли інший недіючий вулкан. Зовні він виглядав величніше, ніж всередині. Але теж цікаво.
Далі нас чекав - Djúpalónssandur beach. Найатмосферніше місце за весь день. Деякий час ми просто сиділи на березі і дивились на метрові хвилі, потім дослідили озерця і пагорби.
Наступні визначні місця:
1. RAUÐFELDSGJÁ RAVINE - кайфова ущелина. Я дійшла до її початку. Всередині був крутий підйом по підталому снігу, що було в принципі неможливо без спец. спорядження, хоча Сашко і Ваня Бобирь змогли піднятись на десяток метрів.
2. YTRI TUNGA - місце, де мешкають морські котики. Їх там правда дофіга, і якби не періщив дощ, ми б там би провели з пару годин.
3. ÖLKELDUVATN MINERAL SPRING - мінеральне джерело з водою на смак як лайно і почервонілим камінням біля нього через наявні у складі води солі.
На ночівлю зупинилися у місті Mosfellsbær в закритому кемпінгу поблизу, як ми тоді думали, зачиненого дитячого табору.
11 травня
Сьогодні був останній день в Ісландії і я діставалася з намета особливо тяжко. Процес пришвидшився, коли виявилось, що зачинений дитячий табір, на території якого був розміщений кемпінг, не такий вже й зачинений і туди містяни звозять потроху своїх дітлахів. Та і табір більше схожий на школу.
За звичкою почали гріти воду на макарони, але коли дітей і автівок на парковці стало надто багато, ми все-таки вирішили приготувати сніданок десь в іншому місці. Злили теплу воду в пляшки і поїхали в напрямку Рейк’явіка.
По дорозі нам трапився Парк Skógræktarfélag Mosfellsbæjar Hamrahlíð з обладнаним місцем для пікніка і мангалом. Ще в парку протікав струмочок з питною водою. Тож це був, мабуть, найгарніший сніданок.
Далі дісталися Рейк’явіка, завітали в ХАТЛЬГРИМСКИРКЬЯ - найвідомішу в Ісландії протестанську церкву, пройшлися сувенірними лавками, заправили та помили автівку і поїхали до аеропорту. Здали автівку і полетіли у Вільнюс.
Місця у нас були знову розкидані по всьому літаку. Біля мене сиділи хлопці з Вільнюса. Не встигла я перекласти в голові на англійську прохання помінятися, як вони люб’язно запропонували місце біля ілюмінатора. Було круто спостерігати як вилітаємо із сонця і залітаємо в ніч. При зльоті ми мало чого побачили, оскільки відразу залетіли в хмари.
У Вільнюсі нас чекали 11 годин до літака в Київ і незручні лавки.
У Києві ще одна пересадка, цього разу на потяг і об 11-й вечора ми вже були в Харкові.