Музей води (Водно-інформаційний центр), Київ

Київський “Водно-інформаційний центр” або, як він більше відомий, Музей води було відкрито у травні 2003 року.

 

Історія його створення
Це спільний проєкт України і Данії. Тобто брали участь у створенні музею обидві країни. Це перший в Україні і в Східній Європі музей подібного профілю. Його творцем є дизайнер з Данії - Кастон Мюллер. У минулому він був хіппі, тому експозиція побудована нестандартно: у формі лабіринту. Крім того, в музеї є багато незвичайних елементів. Наприклад, величезний унітаз, імітація потопу в квартирі, прозора каналізаційна труба, в якій видно сміття. Це все завдяки нестандартному мисленню дизайнера.

 

Знаходиться музей у Хрещатому парку. Таке ім`я у нього з 90-х років, історична назва цього парку - Царський сад. Це частина величезного парку, який ішов від сучасного Маріїнського палацу і до Європейської площі. І саме тут було збудовано перші споруди водопроводу. Основа музею - це водонапірна башта, якій в цьому році виповниться 141 рік. Поряд знаходиться інша відбудована башта, на її місці стояла колись перша башта Київського водопроводу. Тобто наскільки символічно вийшло, що перший в Україні музей води створений двома країнами і він розташований в спорудах, де починається історія централізованого водопостачання Києва. У 1872 році саме в цьому парку було урочисто відкрито першу чергу міського водопроводу і як пам’ять про це на стіні башти з боку вулиці стоять два старовинних вентилі і встановлено пам’ятну дошку, де вказано основні дати побудови споруд.

 

Експозиція музею
Основна експозиція музею - це колишній підземний резервуар для води. Власне, подібні музеї у різних країнах світу (Росії, Данії, Польщі), зазвичай розташовуються у підземних резервуарах чистої води, тому що вивільняється величезна споруда, яка вже не потрібна. Київському резервуару 108 років, але стіни його були збудовані з прекрасної якісної цегли і досі гарно збереглися. У одному місці навіть висунута цеглинка там, де прізвище виробника Х. Волков досі читабельне. Тому що київська цегла відзначалася чудовою якістю.

 

У Музеї води поєднується історія і сьогодення. Там є цікава історична зона, присвячена розвитку водопостачання у Києві. Одними з найцінніших її експонатів вважаються 4 дерев’яні труби 18 ст, мідна пам’ятна дошка з однієї з водопровідних станцій Києва - Бульварної, яка знаходиться біля площі Перемоги і досі діє. Дошка з відкриття станції, 1904 року, зараз теж знаходиться тут в музеї.

У Водно-інформаційному центрі Києва елементи музею поєднуються з елементами технічної виставки, тут є труби різних епох, елементи аквапарку, макет Мармурової печери в Криму, ігрова зона, де можна погратися та познайомитися з японським декором. Таке різноманіття музейних просторів та нестандартний підхід Кастена Мюллера вже 14 років привертає незмінну увагу відвідувачів. Тут уже побували гості із 110 країн світу: з Нової Зеландії, з Австралії, з Аргентини, з Чилі, з Африки, і Азії. Більшість закордонних гостей, що зараз відвідують музей, приїздять з США, Америки, Ізраїлю і частково з країн Близького Сходу.

 

Фактично, Водно-інформаційний центр має 1 експозицію, а вона складається з двох частин. Перша частина - це частина нагорі - вітальня, де гостям коротко розповідають про музей. Друга частина експозиції - це підземний резервуар, куди відвідувачі спускаються на глибину 5 метрів. У цьому резервуарі у формі лабіринту побудована вся експозиція. Якщо переводити в сучасну метричну систему, то його місткість була 1050 кубометрів води. Резервуарів таких два. За стінкою знаходиться ще 1 резервуар, побудований він був одночасно з першою баштою, так само на 1050 кубометрів води. Проте, музей використовує лише перший.