Без чого людина не може жити? Без серця... Найважливіший орган нашого організму, він є зображенням нашої прекрасної душі, його віддають закохані дівчата, як символ згоди на вінчання. У хвилини радості чи любові воно першим сповіщає розум, безжально б'ючись у грудях.
Чернівці - місто особливих людей. Існує легенда що кожен житель міста має 2 серця. І бодай одне з сердець безжально знищити, жоден чернівчанин з болю не проживе й секунди. Перше серце - те, в яке, купідон стріляє стрілами кохання. Яке ж інше?! Воно заховане поміж листями дерев, поміж шумного ринку, який приховує співи ангелів у костелі, поміж гамірної дітвори у школі. Тут заховане воно - Серце Ісуса. Вражений кулями під час другої світової, архівами радянської влади, і навіть безжальним часом, що добряче позривав штукатурку, зупинив старовинний годинник і почав ласувати цеглою, але костел встояв. Він є образом незламності - незважаючи на довго-вікове знущання, він став ще кращим. Як той фільм з напруженою кульмінацією, як на зло, без кінцівки, немов би,-"додумай далі сам". Коли бачиш пошматовані стіни, уява домальовує ідеали, розписує картинами стіни, прикрашає давно утраченими вівтарями, яких було 3, всі виконані в нео-готичному стилі.
Єзуїтський костел Пречистого Серця Ісуса пам'ятка архітектури виконана в нео-готичному стилі і освячена аж 7 червня 1891 року. Орган який наповнював неймовірно прекрасно оздоблені стіни нотами музики був привезений аж з Німеччини, цікаво що його вартість 5 тис флоринів і був одним з найкращих того часу. Білявою весною 1894р. з Шотландії ввезено три прекрасні дзвони. Наймелодійніший, найбільший з них назвали «Серце Ісуса», від якого й був названий костел. Поблизу стояла старовинна, як світ, капличка Святого Антонія, в якій проводились богослужіння до появи велетня.
Цікаво, що костел ніколи не бачив пишного плаття весілля, не дозволялося... Зате, чимало крику новонароджених звучало поміж колонами святині. Посередині стояла ікона Богородиці, коронована з 12-ма зірками, Із двох сторін ікони розміщувалися дві скульптури Святої Терези і Святої Маргарити. По обидва боки від головного вівтаря розміщувалися ще два, додаткові, також прикрашені скульптурами Святого Ігнатія Лойоли і фігурою Святого Франциска Ксав'єра. Стіни вкрашали зображення Хресної Дороги і завершувалися Розп'яттям. Чого лиш варті віконні вітражі?! Вони гралися зі сонцем, пропускаючи його проміння і милували очі безліччю барвистих кольорів. Величні колони, немов могутні атланти тримали на своїх головах дах і неповторний шпиль.
Костел Пресвятого Серця Ісуса, не залишить байдужим нікого. Немов мольфар - зачарує, немов красуня вразить вродою та немов гора, буде неприступним. Радимо кожному відкрити для себе цей маленький сюрприз великих готичних чарів.
Автор: Андріана Мрочок
JoomShopping Download & Support