План був простий – мінімум шмоток – максимум місць в декілька підходів.
І ось віддавши паспорт в залог (стрьомно якось було, тим паче це ж загран з візою), я з наплічником за спиною вже мчав на південь острова..
Це було просто афігєнно – свіже повітря в обличчя, з правого боку океан, зліва джунглі місцевих сел або зелені лісів. Мчиш собі – а в голові і на ділі повна свобода!
З купою неймовірних місць день промайнув за секунду, та трошки з часом, завдяки болям у спині, я зрозумів що тупанул. Чим класний скутер - так це місцем перед ногами, куди я провтикав поставити свого рюкзака-монстріка Fjord Nansen на 90 літрів, і тому ввечері моя спина вже страждала, але це було моя не найбільша проблема..
Дуже швидко темнішало – та по моєму грандіозному плану я хотів заночувати прям на узбережжі океану в наметі, що виявилось не аби яким трясця квестом!
Справа в тому що глобалізація, розвиток туризму і курортів робить свій стрьомний вклад – я боюсь що за декілька десятиліть наші діти та онуки вже просто фізично не зможуть знайти дикий пляж – все буде забудовано ресторанами, курортами, резортами та готелями, як це вже зроблено на Балі і скоро буде на Шрі.
Це було просто афігєнно – свіже повітря в обличчя, з правого боку океан, зліва джунглі місцевих сел або зелені лісів. Мчиш собі – а в голові і на ділі повна свобода!
З купою неймовірних місць день промайнув за секунду, та трошки з часом, завдяки болям у спині, я зрозумів що тупанул. Чим класний скутер - так це місцем перед ногами, куди я провтикав поставити свого рюкзака-монстріка Fjord Nansen на 90 літрів, і тому ввечері моя спина вже страждала, але це було моя не найбільша проблема..
Дуже швидко темнішало – та по моєму грандіозному плану я хотів заночувати прям на узбережжі океану в наметі, що виявилось не аби яким трясця квестом!
Справа в тому що глобалізація, розвиток туризму і курортів робить свій стрьомний вклад – я боюсь що за декілька десятиліть наші діти та онуки вже просто фізично не зможуть знайти дикий пляж – все буде забудовано ресторанами, курортами, резортами та готелями, як це вже зроблено на Балі і скоро буде на Шрі.
Десь дві години я тупо їхав вздовж океану не маючи змоги взагалі нічого знайти, поки вже не наступила повна ніч і я такий трошки афігевший не знав куди себе подіти. Мапа мені особливо нічим не могла допомогти, а слабенька фара на моєму конику світила по ходу чисто для приколу;)
Я передивився і заїзджав по селам і чащам в місць 10, але все закінчувалось повною відсутності хоч якоюсь можливістю десь, вже і не пафосно, парканутись зі скутером.. До поки я не проскочив якийсь темний стрьомний поворот з написом «Приватна власність – не входити» та ознаками явного забросу в цьому місці.
Не особливо довго думаючи я не порушуючи, бо не входячи, а з разгону в'їзджаючи в непроглядну тьму незрозумілого приватного забросу, я тупо крізь чащу та хащі вилітаю на пісок пляжу. В цей момент я чомусь згадав що хазяїн прокату сказав що заборонено їздити по піску, а я подумав що вчасно про це згадав на приватній території чийогось пляжу. Мама ама кримінал.
На пляжі справа резорт, зліва резорт, типова картину гарних ресторанів прямо на пляжі з факелами замість освітлення – всі гуляють, їдять і відпочивають. А я на скутері без світла дринчу паркуючись в хащах..
Я передивився і заїзджав по селам і чащам в місць 10, але все закінчувалось повною відсутності хоч якоюсь можливістю десь, вже і не пафосно, парканутись зі скутером.. До поки я не проскочив якийсь темний стрьомний поворот з написом «Приватна власність – не входити» та ознаками явного забросу в цьому місці.
Не особливо довго думаючи я не порушуючи, бо не входячи, а з разгону в'їзджаючи в непроглядну тьму незрозумілого приватного забросу, я тупо крізь чащу та хащі вилітаю на пісок пляжу. В цей момент я чомусь згадав що хазяїн прокату сказав що заборонено їздити по піску, а я подумав що вчасно про це згадав на приватній території чийогось пляжу. Мама ама кримінал.
На пляжі справа резорт, зліва резорт, типова картину гарних ресторанів прямо на пляжі з факелами замість освітлення – всі гуляють, їдять і відпочивають. А я на скутері без світла дринчу паркуючись в хащах..
Солоденько собі виспавшись – я з таким же грохотом вирвався з хащ приватної території на трасу – попереду мав бути вкрай цікавий маршрут – океан, національний парк та трошки місцевих гір з водоспадами.
На другий день я зрозумів, що наявність хмар і свіжого океанського вітерця це одне, а майже екваторне сонечко то інше – та вже за дві години, навіть після двох місяців в Індії, я обгорів в таку зюзю, що варений рак був не такий червоний як є, а легкий океанський бріз вітерця по відчуттям нагадував наче жвавий такий кип’яточок на шкіру.
Але чесно кажучи це не сильно і сприймалось, тому що я постійно з відкритим ротом катався по просто афігеним місцям. Океан та храми то одне, але потім починались старі колоніальніих часів міста. А потім ще та дорога через національний парк…
На другий день я зрозумів, що наявність хмар і свіжого океанського вітерця це одне, а майже екваторне сонечко то інше – та вже за дві години, навіть після двох місяців в Індії, я обгорів в таку зюзю, що варений рак був не такий червоний як є, а легкий океанський бріз вітерця по відчуттям нагадував наче жвавий такий кип’яточок на шкіру.
Але чесно кажучи це не сильно і сприймалось, тому що я постійно з відкритим ротом катався по просто афігеним місцям. Океан та храми то одне, але потім починались старі колоніальніих часів міста. А потім ще та дорога через національний парк…
Справа в тому, що я для мене нацпарк та слони це їхати на джипах в джунглі по бездоріжжю. Але, якимось чином виявилось що траса якою я їхав в гори йде акурат через центр цього парку. Зрозумів я це насправді лише після того, як навколо зникли всі села й люди, а вся траса була просто магічною – навколо пархали мільярди білих та інших метелеків. Важко передати це все дійство, можливо на YouTube каналі буде щось видно – але це був немов танок тисяч метелеків, які постійно літали і перелітали навколо.
Менше з тим, це все було дуже гарно спочатку, до поки вони не почали залітати мені в рота, ніс та вуха, що аж довелося опустити скло на шоломі, але вони продовжували це робити вже напряму в шолом-малейкума. Але потім сталось щось взагалі неймовірне..
Я тримав десь 60-80 км\г до поки не побачив попереду якусь неймовірних розмірів сраку на пів траси! Та манюююсєнький такий хвостік.. За 10 секунд я вже був в цьому місці, а цей мілий хвостік махав мені ,стрімголов убігаючи в хащі.
Я стояв афігєвший посеред траси – це був такий ВЕЛИЧЕЗНИЙ КАРЛ СЛОН! Тут, просто, на трасі, с.ка величезний слон!
Менше з тим, це все було дуже гарно спочатку, до поки вони не почали залітати мені в рота, ніс та вуха, що аж довелося опустити скло на шоломі, але вони продовжували це робити вже напряму в шолом-малейкума. Але потім сталось щось взагалі неймовірне..
Я тримав десь 60-80 км\г до поки не побачив попереду якусь неймовірних розмірів сраку на пів траси! Та манюююсєнький такий хвостік.. За 10 секунд я вже був в цьому місці, а цей мілий хвостік махав мені ,стрімголов убігаючи в хащі.
Я стояв афігєвший посеред траси – це був такий ВЕЛИЧЕЗНИЙ КАРЛ СЛОН! Тут, просто, на трасі, с.ка величезний слон!
Я повільно поїхав далі, трошки розчарований що побачив тільки його сексапільну попку, але моя грусть була лише на хвилину – попереду, біля величезної калюжі стояв Він. Просто стояв, і жував мать його травку! Звичайний такий день у слона!
І я стояв. Зі скутером. Бляха, живий, величезний слон в двох метрах – ніякий зоопарк в житті не порівняється з відчуттями цієї махіни, яка тихо, якось міролюбиво, посміхалась мені біля траси жувала травку...