Руїни Максаківського монастиря, Максаки


Координати: 51.4039043, 32.2092962
Тип місця: Покинуті об'єкти, Релігійне
Руїни Максаківського монастиря, Максаки Руїни Максаківського монастиря, Максаки Руїни Максаківського монастиря, Максаки Руїни Максаківського монастиря, Максаки Руїни Максаківського монастиря, Максаки Руїни Максаківського монастиря, Максаки
Несподівано, велично для подорожуючих Десною постають руїни Максаківського монастиря. На сьогоднішній день їх розташування відразу здається недолугим та незрозумілим.
 
На лівому березі Десни, відрізана від цивілізації, серед п’янких польових та болотистих трав височіє без даху 30-ти метрова споруда колишньої дзвіниці - в’їзної монастирської брами, від неї в обидві сторони у порослі чагарнику можна розшукати залишки оборонних мурів. У глибині колишнього монастирського подвір’я добре збереглася будівля ігумена (чи ігумені, дивлячись яким був монастир у різні роки).
 
Це зараз монастир став об’єктом випадково зазирнувших туристів та місцем, на яке зазіхають «чорні» археологи.
А у свої часи, 300 років тому це був найкрасивіший та найбагатший оборонний монастир Лівобережної України.
 
Примірна дата його заснування 1659-1660 роки. Зручно обране було місце розташування – монастир звели на найвищому пагорбі, аби його не затоплювали повеневі води Десни та її приток. Ця ж вода була природним бар’єром та перешкодою для штурму, захоплення та грабунку монастиря. Чому над річкою? Бо, по-перше, це джерело прісної чистої води, а по друге, це… можливість монахам заробити! Священнослужителі, ченці завжди були розумними і підприємливими і саме тут вони побачили легку можливість заробити – переправляти людей з одного берега на інший (звісно, мостів тоді ще через широку повноводну Десну не було). Місцевість ця заселена була з сивої давнини, тому споживачів послуг вистачало. Заробляли монахи і на обробітку земель, перепису книг та на пожертвування гетьманів, сотників, козацької старійшини. Одним з таких був Менський козацький сотник Гнат Сахновський, що пішов у монастир доживати своїх років, та там і помер під новим іменем.
 
Із відомих людей тут проживали: біглий з Туреччини Константинопольський патріарх Серафим, Дмитро Туптало - письменник, релігійний діяч, митрополит , канонізований як Дмитрій Ростовський.
 
За всі 300 років монастир перебудовувався з дерев’яного на цегельний, розростався новими храмами та будівлями. І тільки за часів Радянської влади зазнав занепаду. У 20-30 роки ХХ ст. його передали Сосницькому відділу освіти аби розібрати та вивезти цеглу на будівництво шкіл. Книги, ікону та все релігійне майно було спалено. Чудом врятована кимось із «не добропорядних» виконавців одна Троїцька ікона та псалтир вціліли та зберігаються в місцевому Менському краєзнавчому музеї.

До монастиря зараз почали тягнутися люди, були спроби час від часу впорядковувати його територію, насадити дерева, зрубати поросль. Та більше їде туристів аби помилуватися «трьохсотлітнім смайликом» - саме зображення обличчя з двома бійницями–очима та брамою-ротом нагадує дзвіниця. А ще тут чарівна незаймана природа – річка Лож, що протікає вздовж Десни та повністю вкрита влітку лататтям, незлічена кількість трав на лугах, а навесні – широченний розлив повноводної річки Десни.
 
Як дістатись!?
Добратися найпростіше сюди на легковому автомобілі – до міста. Мена по трасі «Київ - Новгород-Сіверський». У Мені на центральній площі звернути направо та їхати до села Максаки. Село стоїть на березі Десни і має понтонний міст через річку, який розкинутий від червня до жовтня. В інший час на другий берег не дістатися, або це дуже небезпечно (перейти по кризі взимку).
Ще простіше, доїхавши До Мени взяти на прокат велосипеда (біля площі є магазин, що надає їх) та їхати, милуючись краєвидами (як це і роблять більшість місцевих любителів-краєзнавців).
 
Координати: 
Автор: Виктория Неруш
 
Copyright MAXXmarketing GmbH
JoomShopping Download & Support