Краєзнавчий музей, Кременець

Музей був заснований 1937 року, коли територія знаходилися у складі Польщі. Музей знаходився в приміщенні тодішнього Кременецького ліцею (Єзуїтський колегіум), пізніше Волинська гімназія і ліцей. Саме там було відкрито експозицію Кременецького краєзнавчого музею, який носив ім’я Білібенда Бессера (дослідника флори Кременецького краю).

Музей пережив лихоліття Другої Світової війни, тож частину матеріалу було втрачено. На сьогодні в музеї знаходиться близько 70 000 експонатів. Також представлені експонати, які надійшли на виставку із Запоріжжя.

Музей починається із залу природи. Кременеччина — це унікальний край, тому що через частину регіону тягнеться пасмо Авратинських гір (Кременецьке плоскогір’я). Це Подільське плато, де колись шуміло Сарматське море. На дні моря утворювався матеріал, який дав назву цілому регіону — кремінь. Відтак, залишки матеріальної культури пов’язані з цим мінералом. В цьому залі представлена унікальна експозиція, а саме зуби морських акул, скамянілі молюски тощо. Всі ці матеріали були принесені з місцевих родовищ.

Багатий на експонати і другий зал – археології. Свого часу, директор музею - археолог Олександр Цинкаловський, на околиці Кременця почав розкопки гори Куличівка, де було знайдено культуру пізнього палеолітичного періоду.

Наступний зал — епоха від Середніх віків до 19 століття. В залі представлені експонати періоду боротьби проти монгольської орди та козацької доби. Також є згадка, що під час монгольського нашестя на Київську Русь 1041-1042 років орди Батия були біля Кременця. Незважаючи на чисельність війська, всі спроби взяти місцеву фортецю не увінчалися успіхом. Це була перша фортеця на шляху Батия, яку він не зміг взяти. З того часу Кременецький замок став символом неприступності і боротьби на шляху монгольської навали у світовій історії.

Під час наступних нападів Кременецька фортеця все ж була захоплена і зруйнована. Згодом, в результаті злиття Великого Князівства Литовського і Польської держави ці землі переходять до новоствореної держави - Речі Посполитої.

В період Національно — визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, Кременецька фортеця знову відіграла свою роль. У 1646 році козаки намагалися взяти штурмом Кременецький замок, але спочатку всі їх спроби були марними, допоки на допомогу не прийшли селяни та міщани, які показали слабкі сторони цієї фортеці. Після чого, козаки підірвали одну із веж і вперше у його історії захопили Кременецький замок. Зараз руїни замку можна побачити на гербі місті. Закінчується експозиція періодом перебування краю у Російській імперії та відкриттям Волинської гімназії, яку в 19 столітті було реорганізовано у Волинський ліцей.

Наступний зал — етнографії. Етнографія яскраво відкриває особливості народного побуту південної Волині. У всьому краї з кінця 19 до середини 20 століття панувало натуральне господарство. Було розвинуто лозоплетіння, деревообробка та гончарство. В залі можна побачити інтер’єр волинської хати кінця 19 століття. Також представлений типовий одяг Волині, зразки вишивки, вироби з кераміки, дитячі іграшки, зокрема, популярні на той час свищики.

На окрему увагу заслуговує період 20 століття. Перша світова війна була справжнім випробуванням для міста, адже Кременець був прифронтовим містом і за Почаївом одразу знаходилася Австро-Угорщина. Події відбувалися безпосередньо біля міста. На щастя Кременець не був зруйнований, навіть військова операція - Брусилівський прорив не зачепила міста. Представлені також власні Кременецькі гроші 1919 року випуску, які були зроблені для врегулювання фінансової спроможності міста.

Важливим для Кременця є зал присвячений Другій світовій війні. Уже 12 вересня 1939 року, на 12-й день війни, бомби падали на голови кременчан. Сталося це тому, що Міністерство закордонних Польщі, відступаючи з Варшави опинилося у Кремінці, а німецька розвідка дізналася про це. І 12 вересня, у день, коли в місті проходила ярмарка, відбувся наліт авіації, який атакував місто. 17 вересня на цю територію за пактом Молотова-Ріббентропа зайшли радянські війська. З того часу почали відновлюватися школи, але у той же час, на повну запрацювала Кременецька тюрма. Відбувалися масові арешти, особливо серед молоді.

22 червня 1941 року Німеччина напала на Радянський Союз і 2 липня містом уже йшли німецькі війська. Відбувалися масові розстріли євреїв. Незважаючи на складні обставини в умовах війни піднімається національно — визвольна боротьба, а саме відроджується Українська повстанська армія, яка воювала як з німцями, так і з радянською владою. Діаграма також розповідає про польсько — український конфлікт (польсько — українська різанина) при якому німці з поляками робили облави на українські села, спалювали їх та розстрілювали місцевих жителів.

19 березня 1944 року радянські війська останній раз звільняли місто від німців. Після цього почалася організовуватися мобілізація чоловічого населення на фронт. До місцевого населення була велика недовіра, адже тут діяла УПА, а представники радянської влади боялися ідей українського націоналізму. Відтак, проводилися чистки та депортація населення в найбільш небезпечні зони, тому багато місцевого населення загинуло в Прибалтиці.

Експозиція музею завершується подіями сьогодення — Майданом 2014 року та військовим конфліктом на Східній частині України. Речі та експонати були передані музею з Майдану.
Наприклад, телефон волонтерки-медсестри з Майдану Лесі Жуковської. Коли снайпер влучив кулею в її шию, вона як медик розуміла чим це може завершитися. Жінка зателефонувала зі свого телефону мамі зі словами: “Мамо, я помираю”. На щастя, Леся вижила, а деякі свої речі та телефон передала музею.

Існує також літературний зал. Він, здебільшого, присвячений перебуванню Тараса Шевченка у цьому краї. Тільки закінчивши з Академію в 1846 році, молодий Шевченко отримує завдання приїхати на Волинь. Розпочинав він із Кам’янця-Подільського та Почаїва, де робив замальовки, а також збирав місцеві пісні та легенди. Коли він милувався Кременецькими краєвидами з вершини гори Королеви Бони, то записав у щоденнику такі слова: “Мир тебе, благородный Чацкий, ты любил его так, как сам Господь его любить заповедал”. Слова присвячувалися засновнику Волинської гімназії Тадеушу Чацькому, який підняв освіту в цьому регіоні до вершин, але на той час Волинська гімназія почала занепадати, тому що була переведена до Києва. Потім, знаходячись на засланні у Казахстані він зустрів волинянина, а згадавши з ним свою подорож по Волині написав поему “Варнак”, де є такі слова:

Багато дечого не стало, —
Сказав старий. — Води чимало
Із Ікви в [море] утекло...
Над Іквою було село,
У тім селі на безталання
Та на погибель
виріс я.

В літературному залі також знаходяться речі відомого кобзаря Євгена Адамцевича, який проживав на території Кремінеччини. Він був автором “Запорізького маршу” та віртуозним виконавцем українських народних пісень.

 

Як дістатися:

Здійснити захоплюючу подорож сторінками історії Кременецького краю ви зможете щоденно з 9 по 17 години. Місцезнаходження музею - вулиця Шевченка 90.

 

Автор: Єлизавета Кравченко, доповнено Юрій волошин