Коли вже набридне гуляти парками, вуличками та набережними Одеси, можна зануритися в геть інший світ, буквально провалитися крізь землю і потрапити в музей-катакомби “Таємниці підземної Одеси”.
Історія
Активне будівництво Одеси у ХІХ столітті потребувало багато матеріалів, зокрема, ракушняку (черепашнику), який був широко розповсюджений на Причорномор’ї. Ця недорога порода, легка в обробці, видобутку та обтісуванні, використовувалась переважно для зведення стін, тож на неї був великий попит. Таким чином, кмітливі робітники розпочали діяльність у перших каменярнях під землею, утворюючи розгалужені лабіринти-тунелі. З цих тунелів і беруть свій початок Одеські катакомби. Видобування черепашнику здійснювалося на глибині від 4 до 30-35 метрів. Мережа підземних ходів сягає 2,5 тисяч кілометрів. Фактично утворювалось ціле місто зі своїми вулицями, площами та навіть озерами. Це створювало небезпеку та незручності в самій Одесі, оскільки через шахти велика частина старого міста страждала від просідання ґрунту та провалів.
Активне будівництво Одеси у ХІХ столітті потребувало багато матеріалів, зокрема, ракушняку (черепашнику), який був широко розповсюджений на Причорномор’ї. Ця недорога порода, легка в обробці, видобутку та обтісуванні, використовувалась переважно для зведення стін, тож на неї був великий попит. Таким чином, кмітливі робітники розпочали діяльність у перших каменярнях під землею, утворюючи розгалужені лабіринти-тунелі. З цих тунелів і беруть свій початок Одеські катакомби. Видобування черепашнику здійснювалося на глибині від 4 до 30-35 метрів. Мережа підземних ходів сягає 2,5 тисяч кілометрів. Фактично утворювалось ціле місто зі своїми вулицями, площами та навіть озерами. Це створювало небезпеку та незручності в самій Одесі, оскільки через шахти велика частина старого міста страждала від просідання ґрунту та провалів.
Одним із перших екосистему Одеських катакомб досліджував ще у 1846 році фінський палеонтолог, запрошений професор Рішельєвського ліцею, Олександр Нордманн. Пізніше були організовані експедиції й іншими вченими, зокрема, геолог та гірський інженер Микола Барбот-де-Марні вивчав печери. За часів Другої світової війни катакомби були стратегічним об’єктом та значною перевагою. Під час 73-денної облоги Одеси місцеві жителі ховались у довгих тунелях від обстрілів та бомбардування. Солдати партизанського руху, штаб якого був розташований у каменярнях, не бачили сонячного світла, бо більшість операцій проводились вночі, а єдиним засобом комунікації із зовнішнім світом був колодязь, куди розвідники спускали відро.
Експедиції з дослідження катакомб, що були проведені вже після війни, відшукали багато знахідок: надписи зеленою крейдою видобувачів вапняку майже 100-річної давнини, елементи побуту, малюнки, карти партизанів. Катакомби були місцем схову авантюристів, злочинців та шахраїв, а також складом контрафактних товарів.
Сучасність
Насичений таємничими та захопливими історіями підземний світ став музеєм “Таємниці підземної Одеси”, в якому буде цікаво у будь-якому віці. Окрім цього, сам об’єкт є пам’яткою місцевого значення “Катакомби Молдаванки”. Філіали музею проводять також екскурсії печерами, коридорами та бункерами, що дадуть змогу поринути в історію Одеси та відчути її незрівнянний колорит.
Автор: Богдана Гриців
Цікаві місця цього регіону (0)
JoomShopping Download & Support