





Історія
На місці сучасної львівської фабрики повидла існував замок, який звели два століття тому, і через плин часу від нього нічого не залишилось у двадцять першому столітті. Цей район старого Львова жахав місцевих, а для туристів був невідомий, хоч і його від Оперного театру розділяли тридцять хвилин прогулянки. З 1862 і до початку Другої Світової війни там працював винзавод, але підприємство занепало і на цій території зробили гетто.
На місці сучасної львівської фабрики повидла існував замок, який звели два століття тому, і через плин часу від нього нічого не залишилось у двадцять першому столітті. Цей район старого Львова жахав місцевих, а для туристів був невідомий, хоч і його від Оперного театру розділяли тридцять хвилин прогулянки. З 1862 і до початку Другої Світової війни там працював винзавод, але підприємство занепало і на цій території зробили гетто.
Відродження
Нове життя фабриці подарував історик з Австрії Гаральд Біндер, який її купив із наміром реставрувати і створити арт-центр “Фабрика Повидла”. Відтак, за років кропіткої праці намір мецената втілився в життя. Станом на 2020 рік – це один із найуспішніших прикладів ревіталізації історичної будівлі, а також єдиний об’єкт з-поза країн ЄС, який потрапив у фокус дослідження міжнародного проєкту Open Heritage. Фасади та загальний образ комплексу збережений. Проєкт цього простору був зроблений австрійським бюро таким чином, щоб зберегти будівлю і водночас додати їй сучасного вигляду.
Нове життя фабриці подарував історик з Австрії Гаральд Біндер, який її купив із наміром реставрувати і створити арт-центр “Фабрика Повидла”. Відтак, за років кропіткої праці намір мецената втілився в життя. Станом на 2020 рік – це один із найуспішніших прикладів ревіталізації історичної будівлі, а також єдиний об’єкт з-поза країн ЄС, який потрапив у фокус дослідження міжнародного проєкту Open Heritage. Фасади та загальний образ комплексу збережений. Проєкт цього простору був зроблений австрійським бюро таким чином, щоб зберегти будівлю і водночас додати їй сучасного вигляду.
Чому ж арт-центр має таку назву?
Все дуже просто - у радянські часи у цій закинутій будівлі виготовляли варення, і ініціаторам проєкту навіть вдалося віднайти марковані банки, в яких воно продавалось. Одну з них вони придбали у колекціонера з Білорусі, а іншу у бухгалтерки зі Львова, яка там працювала. Ці банки зберігаються в центрі і понині. Крім того, у цьому мистецькому просторі діяльність пов’язана з живописом - там організовуються виставки творів сучасних художників, а також проводяться музичні вечори.
Все дуже просто - у радянські часи у цій закинутій будівлі виготовляли варення, і ініціаторам проєкту навіть вдалося віднайти марковані банки, в яких воно продавалось. Одну з них вони придбали у колекціонера з Білорусі, а іншу у бухгалтерки зі Львова, яка там працювала. Ці банки зберігаються в центрі і понині. Крім того, у цьому мистецькому просторі діяльність пов’язана з живописом - там організовуються виставки творів сучасних художників, а також проводяться музичні вечори.
Ось так непримітна аварійна будівля стала ще однією архітектурно-історичною родзинкою Львова, яку однозначно варто відвідати. Перш ніж вирушати до фабрики, перевірте її сайт, щоб дізнатися про найновіші експозиції. І якщо ви вирішите туди піти, ось адреса центру - вулиця Богдана Хмельницького, 124.
Автор: Єлизавета Кравченко
Цікаві місця цього регіону (0)
JoomShopping Download & Support