Шоколадний будинок, Київ

Заходить сонце, наповнюючи тихі Липки особливою атмосферою прохолоди і затишку. На розі двох вулиць марить невеличкий, але неймовірно розкішний будиночок шоколадного кольору. Скільки він побачив людських доль щасливих і сумних за своє столітнє життя.

 

Історія
А почалося все з того, що якось, знаменитий на весь Київ підприємець Могильцев, викупив шматок землі на вулиці Шовковична. Він мав значні статки від своїх підприємств, а сім’єю обтяжений не був. Тому витрачав шалені кошти на меценатство, але й сам любив жити з комфортом. Для будівництва маєтку він найняв знаменитого архітектора Володимира Ніколаєва. Багато хто говорить, що таку цукерочку купець побудував для офіційних прийомів. Але, насправді, – це був подарунок дівчині, яку він нестямно кохав. Вона була заміжня і будинок мав сховати протизаконні стосунки закоханих. Саме тому маєток просто випромінює енергію любові та затишку.

 

Архітектура
Шоколадний будиночок побудований за зразком флорентійських палаццо у стилі італійського ренесансу. А таку назву отримав за характерний шоколадний колір і фактуру стін. До речі, меблі також були виготовлені із темного дерева шоколадного кольору, ніби підтримуючи солодку композицію.

 

Маленький будиночок на два поверхи з прибудовою, мансардою і підвалом обійшовся Могильцеву, як оперний театр Києву (пів мільйона рублів). Всередині кожна зала оформлена в індивідуальному стилі і мала своє призначення. Найбільша й найрозкішніша – біла зала, виконана у стилі бароко. Там проводилися бали на які був запрошений цвіт київської інтелігенції. А в залі у стилі модерн збиралися дами перед прийомами. У орнаментах на стінах і стелі прослідковуються українські мотиви (барвінки, маки). Ще одною таємницею маєтку є загадковий портрет Сари Бернард на стелі. Вона неодноразово відвідувала Київ, чим вчинила шалений ажіотаж серед аристократів. Але чому вона опинилася в одній із зал назавжди лишиться секретом. Поруч розташована зала у російському стилі, а також ще одна у візантійському. Це приміщення було парадною їдальнею де закусували найшановніші люди столиці. Прикрашена ліпнинами у вигляді гірлянд із фруктів та ягід. Поруч розташувалася найменша зала - мавританська. Колись її стіни прикрашали зірки, а зараз вони просто пофарбовані у синій колір. Меблі для маєтку виготовлялися на замовлення. Тому орнаменти стін повторювалися на всіх предметах. А на гору ведуть довгі мармурові витончені сходи. Якщо потерти витончені перила й загадати бажання – воно, неодмінно, справдиться.

 

Подальше життя маєтку
Але щасливе і доглянуте життя маєтку обірвалося разом із життям власника. Наступним жильцем став український державний діяч Ігор Кістяківський, але ненадовго. Адже в охоплений революцією Київ прийшли більшовики. Один із діячів мешкав у Шоколадному будиночку до 1925 року. Після чого помешкання розділили на квартири та віддали у користування групі науковців.

 

У 1934 році маєток було реконструйовано і передано Всесоюзному товариству культурних зв’язків із закордоном. Пізніше Шоколадний будиночок довгий час слугував Центральним палацом одружень. Молоді пари записувалися у довжелезні черги. Кожен хотів одружитися у розкішній білій залі.

Неподалік маєтку було облаштовано нову резиденцію Щербицького. Шумні весільні процесії заважали державним діячам, тож РАГС був перенесений в інше місце. А шоколадний будиночок в аварійному стані передали управлінню культури. Планувалася організація у приміщенні шахово-шашкової секції, але через жахливий стан маєтку, ця ідея не була втілена. До 2009 року на території Шоколадного будиночка функціонувала дитяча художня галерея. І лише у 2009 році почалася довготривала і така необхідна маєтку реставрація. Маєток був повністю відновлений, але, на жаль, деякі частини безцінного вітражу з ірисами було втрачено.

 

У 2020 році продовжувалися вестися реставраційні роботи, але маєток став доступний для туристів і киян. Також у ньому відкрили філію дитячої картинної галереї, що функціонує і досі. Маєток приховує у собі таємниці кохання і надзвичайного успіху першого власника (подейкують, що вдачу йому приносила ліпнина у вигляді жезла Меркурія), таємниці геніальних вчених і партійного начальства. Стіни пам’ятають розкішні дамські плаття на світських раутах і скромні сукні радянських наречених. Він мав щасливі дні достатку і сумні дні занедбаності. Але зараз, він у цілковитій безпеці під охороною киян, що його люблять.