Краєзнавчий музей, Бабаї Краєзнавчий музей, Бабаї Краєзнавчий музей, Бабаї Краєзнавчий музей, Бабаї Краєзнавчий музей, Бабаї Краєзнавчий музей, Бабаї Краєзнавчий музей, Бабаї Краєзнавчий музей, Бабаї Краєзнавчий музей, Бабаї Краєзнавчий музей, Бабаї Краєзнавчий музей, Бабаї Краєзнавчий музей, Бабаї Краєзнавчий музей, Бабаї Краєзнавчий музей, Бабаї Краєзнавчий музей, Бабаї
Сучасний музей – це дуже складний організм, де зберігаються різноманітні предмети, свідчення ставлення людини до світу, твори мистецтв. Щоб музей ефективно працював, потрібні різносторонні знання, великий досвід, узгодженість працівників, сприяння громади.

Бабаївський музей був створений у 1978 році на громадських засадах, як музей «Бойової та трудової Слави». Розміщувався він в одній залі, площею 200 кв.м. Експонатів було не багато, в основному – це грамоти, листи, прапори, предмети періоду Другої світової війни. Був невеликий куточок етнографії.

Великий внесок у розвиток музею внесли: Романенко Леонід Петрович, вчитель фізики Бабаївської загальноосвітньої школи і Яковенко Галина Григорівна, кандидат історичних наук, доцент кафедри всесвітньої історії Харківського національного педагогічного університету імені Григорія Сковороди. Леонід Петрович, як фронтовик, проводив листування з ветеранами. Майже всі вітрини зроблені його руками. Галина Григорівна, як історик, працюючи в архівах Харкова, Києва зібрала величезну інформацію про історію селища, про князів Щербініних, про Архангело- Михайлівській храм. Вона систематизувала інформацію і за її редакцією вийшла книга «Бабаї. Короткий нарис з історії селища».

У 2006 році відбулася реорганізація музею. Він отримав нові приміщення. За останні 12 років музей поповнився великою кількістю експонатів, що дало можливість відкрити нові експозиції. У 2015 році за рішенням сесії Бабаївської селищної ради музей отримав назву «Бабаївський Історико- краєзнавчий музей». На сьогодні музей має 6 залів.
Найбільша – «Зала бойової Слави», в якому також знаходиться і конференцзал. У цьому залі експонуються предмети Другої світової війни: солдатські листи, грамоти, а також розміщено стенди з інформацією про ветеранів селища Бабаї та його визволителів, воїнів-інтернаціоналістів. Є куточок присвячений Чорнобильцям – односельцям.

У залі етнографії зберігаються знаряддя праці періоду кінця XIX - початку ХХ століття. Етнографічний матеріал розповідає про життя і побут селян. Тут представлені чудові зразки українського національного вбрання Слобідського краю. Демонструються гончарні вироби усіх регіонів України та предмети домашнього вжитку: ринки, казани, глечики, макітри, чугунки, дерев’яні ночви, колекція вишитих сорочок, рушників, скрині, знаряддя сільськогосподарської праці та знаряддя ремісничого виробництва.
 
Зал історії селища Бабаї від виникнення до теперішнього часу містить інформацію про князів Щербиніних, про Архангело- Михайлівській храм, .(СЛАЙД)про перебування в селищі відомого філософа Григорія Сковороди, який гостював у 70 роках 18 століття у свого друга, священика Архангело -Михайлівського храму, Якова Правицького. Дружний він був і з Щербініними. У Бабаях були написані деякі філософські трактати і 15 з 30 байок Харківських. .
З 2010 року в селищі Бабаї проводиться культурно-мистецьке свято «Сад пісень Сковороди», в якому музей бере активну участь.

Є матеріали про людей, які залишали свій помітний слід в історії селища. Селищні голови: Михайло Масленніков, Іван Волошан, Федір Оврашек, Микола Юшков, Володимир Черток, Олександр Мороз, директор радгоспа «Червоний партизан» Микола Софієнко. У мирний час в 1958 році був удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці голова колгоспу «Шлях Леніна» Криволапов Гавриїл Ілліч. . Олекса Марченко - вчитель, журналіст, поет закінчив Бабаївську школу.

У четвертому залі - 50-70 роки 20 століття, куточок Клавдії Шульженко колекція годинників радянського періоду, колекція телефонів смичкових інструментів.

У 5 залі представлені колекції, що знайомлять з археологією, боністикою, нумізматикою, філателією, філокартією, філотаймією, фалеристикою. Колекція фарфору українських заводів: Городниці, Буди, Полоне, Київського експериментального, Дружківки. . У цій залі знаходяться також картини місцевих художників –Георгія Бережного, Миколи Дородного, художників -самоучек Івана Благого, Володимира Рогова, Євгенія Борисенка. Є подарунок відомого Харківського архітектора Олександра Юрійовича Лейбфрейда -картина Бабаївського ставка, яка написана аквареллю.
Зовсім недавно ми відкрили нову залу: «Природа нашого краю». За допомогою місцевого жителя Олександра Соловйова і генерала Олександра Крикушенка музей поповнився майстерно виконаними опудалами тварин і птахів.
Музей відвідують учні школи, а також розташованих поблизу шкіл: Покотилівки, Карачівки, Високого, місцеві жителі, діти зі шкіл міста Харкова. Часто в Будинку культури проходять районні заходи, тому з музеєм знайомий весь район.
На перший погляд, розміщення експонатів в музеї здається не зовсім науковим, але музей, по-перше, поповнюється за рахунок місцевих жителів і кожен відвідувач хоче побачити свій подарунок. По друге, обмеження в площі не дає можливості розташувати експозицію відповідно до музейних стандартів.

Музей давно вже вийшов з рамок простого експонування та зберігання пам'яток історії та культури. Музей перетворився на центр естетичного і патріотичного виховання молоді. При музеї працює гурток історії та краєзнавства. Члени гуртка проводять екскурсії, займаються вивченням історії свого краю, допомагають в організації виставок. У березні було відкрито виставку старої листівки. Зараз готується виставка вишивок 50 -70 років 20 століття. На базі музею спільно зі школою проходять всі заходи, присвячені державним святам і пам'ятним датам. Проводяться Дні пам'яті  односельців: Героїв Радянського Союзу Пилипа Потапенка та Сергія Ярмака, поета Олекси Марченка та інші.
Таким чином, музей активно бере участь в вихованні та формуванні свідомості місцевої молоді. Вчить любити свою Батьківщину, з повагою ставитися до старшого покоління.
 
Автор: Алевтина Шепель
Copyright MAXXmarketing GmbH
JoomShopping Download & Support