Статті та блог туристичного проєкту #FINDWAY
Свєтка Округляється далі - Детектив Коломбо та забросікі ^_^
На годиннику телефону, який почав себе дивно поводити (весь у володаря), щось біля першої ночі. Велика купа таксистів і зазивал вкрай радісно підскакують і з возгласами «Сер! Сер! Таксі! Турс! Ве а ю гоу?» бігають навколо...
...але до мене ні – я навчишся робити відсутній образ обличчя аля «я тут все знаю і йду до наміченою цілі».
Різниці між Шрі та Індією в фає аеропорту поки ніякої – схожі засмаглі парніши і якийсь натяк на трешачок, але мені то після 2 місяців в Індії вже ваще якось по фігу куди потрапляти, тож не довго думаючи я вивалюю з наплічником в непроглядну тьму топати щось біля 6 км в бік найближчої залізниці – по моїм розрахункам звідти майже за дружківську халяву (у порівнянні з цінами трансфера) можна доїхати автентично на електричці до детектива Коломбо – столиці Шрі Ланки.
І ось перше що мене одразу дивує, і що дуже мене радує – чистота! Але я зкидую все на свій поганий зір, ніч та втому перельоту, і просто повільно топаю по нічному острову на зупинку. Десь далеко прекрасно всплахають блискавки поміж пальм на все нічне небо – гарний такий пендаль мені топати пошвидше.
І ось через якусь дєрєвушку, по якихось хащах я вибираюсь на залізницю посеред перону – обходити далеко тож я як калєка з наплічником залажу на перон і розумію що до найближчого потяга ще чекати хвилин 40. Навколо ні души, стара кібітка з квитками закрита, блискавки залишились десь далеко, та свіже повітря як після дощу радую мої легені. Після засушливою Індії, де за 2 місяці я не бачив не однієї хмаринки –цей острів просто автоматично перетвоюється в рай.
Різниці між Шрі та Індією в фає аеропорту поки ніякої – схожі засмаглі парніши і якийсь натяк на трешачок, але мені то після 2 місяців в Індії вже ваще якось по фігу куди потрапляти, тож не довго думаючи я вивалюю з наплічником в непроглядну тьму топати щось біля 6 км в бік найближчої залізниці – по моїм розрахункам звідти майже за дружківську халяву (у порівнянні з цінами трансфера) можна доїхати автентично на електричці до детектива Коломбо – столиці Шрі Ланки.
І ось перше що мене одразу дивує, і що дуже мене радує – чистота! Але я зкидую все на свій поганий зір, ніч та втому перельоту, і просто повільно топаю по нічному острову на зупинку. Десь далеко прекрасно всплахають блискавки поміж пальм на все нічне небо – гарний такий пендаль мені топати пошвидше.
І ось через якусь дєрєвушку, по якихось хащах я вибираюсь на залізницю посеред перону – обходити далеко тож я як калєка з наплічником залажу на перон і розумію що до найближчого потяга ще чекати хвилин 40. Навколо ні души, стара кібітка з квитками закрита, блискавки залишились десь далеко, та свіже повітря як після дощу радую мої легені. Після засушливою Індії, де за 2 місяці я не бачив не однієї хмаринки –цей острів просто автоматично перетвоюється в рай.
Потім приємна розмова з місцевим продавцем з кібіткі,– він знає непогано англійську і знає що на Україну напала роіся. 3 години як я вийшов з літака промайнув швидко, та ось я вже мчу у старому вагону електрички з роботягами, які їдуть рано зранку у столицю на працю. А у старому вікні вже видно перші промені сонця..
Мій неймовірно крутий хост (який просто одразу став мені братюнєю) живе за 100 км від детектива Коломбо, тож я вирішив спочатку прогулятись рано-ранковим місто.
Та скільки разів за життя я гуляв містами на світанку – це просто найкращий та найгарніший час! І що найкраще– коли сонце встало і вже світило на максімалочках - я зрозумів що Шрі такі звичайна, НОРМАЛЬНА країна! Там є смітники, там чисто, є тротуари, правила дорожнього руху і люди не ходять просто всюди в туалети! РАЙ!!
Але від недосипу та втоми я вже вирішив поїхати, тож в обід я вже їхав наступною електричкою акурат вздовж індійського океану з думками як не заснути і не проїхати свою зупинку…
Мій неймовірно крутий хост (який просто одразу став мені братюнєю) живе за 100 км від детектива Коломбо, тож я вирішив спочатку прогулятись рано-ранковим місто.
Та скільки разів за життя я гуляв містами на світанку – це просто найкращий та найгарніший час! І що найкраще– коли сонце встало і вже світило на максімалочках - я зрозумів що Шрі такі звичайна, НОРМАЛЬНА країна! Там є смітники, там чисто, є тротуари, правила дорожнього руху і люди не ходять просто всюди в туалети! РАЙ!!
Але від недосипу та втоми я вже вирішив поїхати, тож в обід я вже їхав наступною електричкою акурат вздовж індійського океану з думками як не заснути і не проїхати свою зупинку…
Напівсонний я вивалив з електрону, та було неочікувано приємно що мене не свердлили поглядами із-за того що я білий грінго. Якось швидко я від цього відвик.
Але за хвилину я вже мчав на мотоциклі до братюні за ім’ям Прасад. Яскраво зелена трава, хмари та посмішка в 32 одразу забирає наплічник, веде тебе годувати та знайомити з мамою.
Вже ввечері коли ми тусілі на пляже, якимось чином мова йде в бік тук-туків – їх тут теж багато. Коштують вони щось неадекватно дофіга (щоб купити, не проїхатись), а у одного з друзів батько як раз працює таксі..туксістом.
І ось ненароком я кажу було б прикольно спробувати їм покерувати, як я вже опиняюсь за кермом пригнаного мені червоного трьохколісного дирчика. Десь в процесі обузданія жеребца, я дізнаюсь що в українських правах є тук тукі – подивіться на категорію Б1;))
Вже ввечері коли ми тусілі на пляже, якимось чином мова йде в бік тук-туків – їх тут теж багато. Коштують вони щось неадекватно дофіга (щоб купити, не проїхатись), а у одного з друзів батько як раз працює таксі..туксістом.
І ось ненароком я кажу було б прикольно спробувати їм покерувати, як я вже опиняюсь за кермом пригнаного мені червоного трьохколісного дирчика. Десь в процесі обузданія жеребца, я дізнаюсь що в українських правах є тук тукі – подивіться на категорію Б1;))
5 хвилин спроб тронутись і о диво! Я вже таксую на вулиціх Шрі Ланки;D
Але яка ж там дивна коробка - спробуйте;)
Коса-кріво, але вже наступний день я з одним з друзів мого бро пішли-поїхали досліджувати його місто, яке просто виявилось сповненим крутих храмів, пляжів, і навіть забросів по яких я так скучив;)
Я був радий бачити, залізти і навіть заруфіти мікро пінтхаус на узбережжі океану, так як в Індії забросів в принципі не може бути – там на жаль стільки людей живе просто на вулиці, що будь які навіть руїни автоматично не можуть бути забросом.
Менше з тим план погуляти був доповнений завданням с зірочкою – знайти собі колеса! Я розкинув місками і зрозумів що без них тут ніяк :D
Коса-кріво, але вже наступний день я з одним з друзів мого бро пішли-поїхали досліджувати його місто, яке просто виявилось сповненим крутих храмів, пляжів, і навіть забросів по яких я так скучив;)
Я був радий бачити, залізти і навіть заруфіти мікро пінтхаус на узбережжі океану, так як в Індії забросів в принципі не може бути – там на жаль стільки людей живе просто на вулиці, що будь які навіть руїни автоматично не можуть бути забросом.
Менше з тим план погуляти був доповнений завданням с зірочкою – знайти собі колеса! Я розкинув місками і зрозумів що без них тут ніяк :D