Історичний музей Сумцова, Харків

Харківський історичний музей імені М.Ф. Сумцова було засновано в січні 1920 року. Якщо коротко говорити про непересічну особистість Миколи Федоровича Сумцова, варто зазначити, що цей видатний вчений, етнограф та історик стояв біля витоків сучасного музею, який вів свій родовід від музею Слобідської України імені Г.С. Сковороди. Європейцям Микола Сумцов відомий як дослідник народного побуту. А харків'яни знають його як першого директора музею в 1920-1922 роках, який особисто розробив основні засади роботи закладу, що і зараз лежать в основі діяльності музею.

Зараз Історичний музей представляє такі експозиції:
- на першому поверсі: Історія Слобідського краю та Харківщини з найдавніших часів до початку 20-го сторіччя;
- на другому поверсі: “Велич подвигу народного”, участь Харкова у Другій Світовій війні;
- на третьому поверсі: “Харківщина від відбудови до перебудови 1943 - 1991”, “Калейдоскоп музейних скарбів у вимірі часу”, “Традиції на просвітництво”.

У музеї знаходиться колекція близька з 335 000 експонатів. Якщо казати за зміну концепції експозицій, то зараз майже немає хронології, а є тематичні модулі, які будуть змінюватися за часом і за наповненням. Співробітники музею сподіваються наступного, 2021 року, зробити таку ж розлогу виставку про Харків у 1917 - 1991 роках.  На жаль, велика кількість предметів була втрачена, коли музей був у евакуації під час Другої Світової війни у місті Уфа. Поїзд, на якому перевозилися музейні речі потрапив під бомбардування, тож було знищено багато предметів та документації. Також багато музейних предметів передавалися в інші музеї України у 1930-ті роки.

Слобожани
До свого 100-річного ювілею Харківський історичний музей ім. М. Ф. Сумцова презентував на розсуд харків’ян та гостей міста зовсім нові виставки. Вони відрізняються від представлених раніше специфікою подачі матеріалу і самої роботи. Впродовж всього року співробітники музею проводили моніторинг побажань та враховували те, що хотіли б бачити у музеї відвідувачі. Було змінено багато експонатів, також представлені зразки, що ще жодного разу не виставлялися в експозиції музею. Вони мають гриф “надзвичайно цінні експонати”.

Перший поверх відкрився експозицією «Слобожани» - історія Слобідського краю та Харківщини з найдавніших часів до початку 20-го сторіччя. Це основна експозиція музею. Відкривається експозиція нижньою щелепою мамонта, першими знаряддя праці та різцями - тогочасні ножі. На малюнках представлено гарпун та способи його виготовлення з підручних матеріалів. Також можна побачити реконструкції поховань бронзової доби. Скелет, що знаходиться у вітрині, розміщений у позі ембріону. Це зумовлено тим, що наші предки дотримувалися того, що як знаходилася людина в утробі матері, так її і клали в землю, тому що земля асоціювалася, перш за все, з матір’ю. В могилі можна побачити поховальний інвентар: ніж, посуд, сокиру, аде древні люди вірили, що ці речі можуть знадобитися покійнику у потойбічному світі. Кургани бронзової доби й досі знаходяться на території Харківщини та Харкова. Найвідоміший випадок, коли при побудові Салтівського трамвайного депо у місті Харкові було розкопано 2 бронзові та 3 скіфські кургани.

У вітрині можна також можна побачити намисто з бурштину, шийну бронзову гривню, люнцюги, браслети, які були використовувалися як прикраси. Це поховання, яке науковці датують 5 ст. н.е., було знайдено випадково на території Харківської області у 1996 році.

З приходом протоболгар, хазар, протоовар та слов’ян у 7 столітті нашої ери, було утворено Салтівську археологічну культуру. Така назва утворилася тому, що вперше артефакти цієї культури знайшли біля села Верхній Салтів, що біля Харкова. Можна побачити срібні дзеркала та велику кількість амулетів Салтівських жінок. Салтівці були дуже вправними воїнами, тому в іншій вітрині можна побачити шаблі, сокири, бойові ножі, чекани, бойовий пояс воїна та елементи кінської збруї.

За часів Київської Русі на території сучасного Харкова знаходилося місто Донець, тож наступна експозиція розповідає про речі, які були знайдені за тих часів. Можна побачити гривні - срібні злитки, які в той період слугували грошами. Зображення такої гривні й досі можна побачити у лівому верхньому куті нашої паперової гривні.

Поряд представлені унікальні мечі часів Київської Русі. В той період такі мечі, зі срібною рукоядкою, мав можливість дозволити собі лише князь або знатний воїн. Є навіть версія, що цей меч належав Київському князю Ігорю, який знаходився в цьому місці у поході проти половців, оскільки це описано в літописі “Слово о полку Ігореві”. Також у вітринах презентовано різноманітну зброю, а саме півтораручний церемоніальний меч, ятагани - зброя турецьких яничар, шабля роду Радзивіллів, корабелу, кинджал східного типу та дорогоцінні монети того часу.

Наступна інтерактивна зона розповідає про часи Національно-визвольної боротьби українського народу, так звана Хмельниччина, періоду 1648-1657 років. В ті роки козаки воювали проти польських крилатих гусарів, і у вітрині можна побачити пробиті обладунки гусара - офіцерська кераса. Представлений також уламок шаблі, яка була зроблена у тогочасній Персії, а потім її привезли до України. Всі козацькі шаблі зберігалися в одному екземплярі, але їх не робили в одному. Скажімо, ця шабля унікальна, тому що достеменно відомо, що збереглося 2 шаблі з партії. Інша зберігається в Росії, а саме Краснодарі, куди запорожців переселила Єкатерина ІІ. Харківська шабля була знайдена на місці Чортомлинської Запорізької Січі.

В Харківському музеї також виставлено на огляд унікальний експонат, якого більше немає в жодному музеї України - гетьманський прапор. Стяг було виготовлено у 1689 році та вручено гетьману Лівобережної України Івану Мазепі. Після того як І. Мазепа пішов війною на Петра Першого та програв її, прапор було передано наступному гетьману Данилу Апостолу. У світі таких гетьманських прапорів налічується ще 2 - у Росії та Швеції (Стокгольм). Над вітриною можна подивитися графічну реконструкцію прапора, а також можна поглянути як він виглядав, коли його тільки виготовили. До нашого часу збереглося лише 50 відсотків елементів прапора і лише після реставраціі 2018 року його можна побачити в музеї.

Козацтво було надихаючогю силою для козацького бароко. Серед музейних артефактів можна побачити священна книга Євангеліє, за часів Івана Мазепи. Книга була виготовлена у 1707 році у Києво-Печерській Лаврі на кошти українського гетьмана Івана Мазепи. Після його виготовлення, сам гетьман подарував священне писання Покровському монастирю, який знаходиться у Харкові. Але, вже 1709 році Іван Мазепа пішов проти Російської імперії, за наказом Петра Першого у церквах йому оголосили анафему. Після того, з перших сторінок цієї книги, де розміщувалася подяка Мазепі, церковники були змушені витерти його ім’я. Цю сторінку можна зараз побачити відкритою у книзі. Поруч із книгою представлений срібний з позолотою оклад для цього Євангеліє, який важить близька 20 кг.

У наступній експозиції презентовано типовий одяг козацького полковника за часів ділення Харківщини на полки. Жупан з червоної дорогої тканини, пирнач - символ влади, срібний пояс та монети “чешуйки”.

Григорій Сковорода - вихідець з Харківщини зі світовим іменем
Особливою постаттю в історії Слобожанщини та музею є Григорій Сковорода - відомий український поет, філософ та музикант. Тут можна побачити зону, присвячену життю та творчості фалософа. Видатний поет половину свого життя проживав на Слобожанщині, зокрема, Харкові. Взагалі поет не дуже любив міста, але Харків вважав найкращим містом, тож саме у Харкові написав свій знаменитий твір “Басни Харьковские”. Довгий час Г. Сковорода навіть викладав у Харківському Колегіумі.

Інтерактивність
Інтерактивцість - це головна особливість оновленої експозиції музею. На першому поверсі музею розміщена старовинна українська хата. Реконструкція слобожанської хати дає нам уявлення як жили люди у ранньому Середньовіччі на території Слобожанщини, зокрема, показує облаштування.

 

Коли людина заходила до хати, за традицією, ліворуч завжди стояла піч. В народі говорили: “Гарна річ - в хаті піч”. Піч давала тепло, на печі спали, в печі готували їжу, навіть вірили, що всередині живе хатній дядько-домовий. Простір навколо печі слугував кухнею. З правого боку, при вході в хату можна побачити куток з набіччам та дошкою для нанесення зображень, рубель - праскою тогочасних часів. Є можливість оглянути предмети інтер’єру: мисник, дощатий піл, колискову, бандуру, кухонний посуд та лаву зі стільцями, де можна посидіти.

На інтерактивному моніторі відвідувачі мають можливість дізнатися цікаву інформацію про життя українців у ті часи, послухати українських пісень, а також подивитися мультфільми. Поруч можна побачити покут - святковий або ж красний кут. За традицією, він завжди був зорієнтований на схід. Цей кут прикрашали церковними іконами та рушниками. Зона відпочинку, де ставився дерев’яний настіл - піл, тогочасне ліжко. Коли родина була багатодітна, то всі діти спали там разом.

Серед інших експонатів можна також побачити 2 величезні розмальовані скрині. Якщо у хаті скриня була вже розмальована, то це означало, що у домі живе дівчина, яка незабаром має вийти заміж. У скрині збирали придане молодиці. Якщо у звичайній хаті був щонайбільше одна така скриня, то тут представлені дві, у них можна знайти старовинні речі, які приносили до музею харків’яни.

У хаті також представлений старий ткацький станок, за нього можна присісти та спробувати виткати коц чи рушник. А все тому, що раніше в Харкові було популярним коцарство - ткацтво довговорсових килимів, які продавали по всій Україні та закордон.

Діарама
Вважається, що Харків було засновано, коли сюди прийшли 550 козаків на чолі з отаманом Іваном Кривошликом. Потім вони побудували велику дерев’яну фортецю і назвали її Харковом. На діарамі можна побачити як виглядав Харків у середині 17 століття. Це була велика козацька фортеця з гарматами по периметру.

19 століття - "золотий період" в історії Харкова

Університет
Вища освіта у Харкові з’явилася у 1805 році. Харківський Імператорський Університет було відкрито за ініціативою Василя Каразіна - провідника харківського дворянства. Одна з експозицій переносить відвідувача у бібліотеку Харківського Університету та музей при цьому Університеті. На інтерактивній панелі можна переглянути додаткові матеріали про Харків 19 століття. Популярністю також користуються карти міста Харкова тих часів.

Архітектура
У 19 столітті в місті працювало багато архітекторів, але найвидатнішим був Олексій Бекетов. Він спроектував більше 40 будівель у Харкові та губернії. У музеї відтворено його робоче місце, з кресленнями та письмовами приборами. Експозиція представлена типографічною машинкою, де можна буде самостійно надрукувати листівку.

Інша експозиції показує як виглядала кімната заможних харків’ян. Презентовано сервант у стілі ампір, рояль кінця 19 століття та картини Сергія Васильківського. Речі та меблі для цієї експозиції - міської вітальні, були передані з надбання сімей Васильківських, Алчевських та Бекетова. Тут можна послухати про родинні зв’язки цих сімей, а також, що всі вони були першовідкривачами, кожен у своїй сфері. Більше того, у цій вітальні встановлена інтерактивна панель у картинній рамі, яка показує відомі картин видатних художників Слобожанщини.

Шоколадний король
Жорж Борман був німцем, який спочатку жив у столиці Російської Імперії - Санкт-Петербурзі, а потім переїхав до Харкова. У Харкові він побудував свою другу фабрику з виготовлення солодощів та став саме у цьому місті негласним “Шоколадним королем Російської імперії”. В експозиції можна побачити спеціальні ємності з логотипом Ж.Бормана, де зберігали солодощі в ті часи та дізнатися більше інформації про нього.

Гроші
У Харкові як у справжньому європейському місті відкривалися банки, страхові та кредитні товариства. У відповідній експозиції можна подивитися на гроші того часу. Також можна поглянути на особливості грошей кінця 19 століття. Скажімо, на купюрі номіналом “5 карбованців” можна побачити п’ять паличок, які малювали для людей без освіти, а вони тоді становили більшість населення губернії.

Южний край
У той час харків’яни дізнавалися новини з газет. Найпопулярнішою газетою на той час була газета “Южний край”. В музеї можна побачити мармурову табличку, яка висіла на будівлі редакції видавництва. Коли в 1888 році відбулася аварія імператорського поїзда, саме редактори цієї газети були першими, хто зробив унікальні світлини тієї події. Ті самі фотографії, а також тогочасний фотоапарат можна подивитися у вітрині експозиції.

Перший харківський націоналіст
В 1899 році в Харків переїхав відомий адвокат Микола Міхновський. Свого часу він першим почав вести свої справи, а саме діалог із суддею українською мовою. Згодом, у 1900 році перед харківськими студентами він прочитав лекцію “Самостійна Україна”. У ній він звернув увагу на тогочасний “рабський стан” у складі Російської імперії, а також, що треба боротися за незалежну Україну “від гір Кавказьких по гори Кавказькі”. Цього ж року, у Львові був надрукований текст цієї лекції, окремою брошурою, під назвою “Самостійна Україна” та почалося її розповсюдження по всій Україні. В окремій експозиції можна дізнатися про досягнення першого ідеолога українського націоналізму в Харкові.

Девіз сучасного музею - ближче до відвідувачів
Для малечі є спеціальна дитяча, де вони можуть погратися, помалювати та скласти пазл. По завершенню експозиції планується дитяча зона. У ній можна буде або на фліпчарті, або ж на паперовій долоні залишити побажання музею.

У музеї працює багато фотозон, наприклад, камін зі старовинними меблями чи зображення пана та панянки 19 сторіччя. Музей намагається стати сімейним закладом. У музей можна прийти на свій День народження чи весілля та зробити незабутні фотознімки всієї родини.

 

Як дістатися:
- на метро, музей знаходиться біля станції метро "площа Конституції" \ "Історичний музей".

Автор: Юрій Волошин